Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 4 березня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи, на вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 25 лютого 2009 року.

Вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2008 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше неодноразово судимого, останній раз

30.11.2006 року Орджонікідзевським районним

судом м. Запоріжжя ч. 2 ст. 190 КК України

на 2 роки 6 місяців позбавлення волі,

засуджено за ст. 395 КК України та на підставі ст. 49 КК України звільнено від кримінальної відповідальності у зв’язку і сплином строків давності.

ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 186 КК України виправдано за недоведеністю його участі у вчиненні злочину.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 25 лютого 2009 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він, звільнившись від покарання, призначеного вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14.03.2003 умовно-достроково згідно постанови Полтавського районного суду Полтавської області від 8.08.205 року, порушував встановлений адміністративний нагляд.

Крім того, ОСОБА_5 органами досудового слідства обвинувачувався у тому, що він 7.09.2005 року із застосуванням насильства, що не є небезпечним для здоров’я та життя потерпілого, біля магазину "Автопілот" по вул. Чекістів у м. Запоріжжі відкрито заволодів майном та грошима ОСОБА_6 на загальну суму 2547,6 грн..

У касаційному поданні порушується питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд в частині виправдання ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 186 КК України тому, що суд допустив неповноту та однобічність у дослідженні обставин справи, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. На думку прокурора, суд безпідставно виправдав ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 186 КК України, оскільки у справі зібрано достатньо доказів щодо його вини у вчиненні злочині.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання у повному обсязі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України підставою для скасування чи зміни вироку, ухвали чи постанови суду є істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Як убачається з матеріалів справи, суди першої та апеляційної інстанції дослідивши обставини справи дійшли висновку про недоведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні грабежу щодо ОСОБА_6. Але правильність такого висновку викликає сумнів.

Виправдовуючи ОСОБА_5, суд послався на протиріччя в показаннях потерпілого ОСОБА_6. Однак, ця обставина не відповідає матеріалам справи.

Як убачається з матеріалів справи, потерпілий ОСОБА_6 на протязі всього досудового слідства та під час розгляду справи у суді в липні 2007 року послідовно показував, що місце, де на нього напали було добре освітлено і він розгледів та запам’ятав особу, яка на нього напала, якою виявився ОСОБА_5, по особливим прикметам, а саме, татуїровкам на тілі у вигляді зірок на плечах. Крім того, під час розгляду справи апеляційним судом за апеляціями засудженого ОСОБА_5 та його захисника на вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25.07.2007 року потерпілий ОСОБА_6 показав, що прикмети ОСОБА_5 він запам’ятав при його побитті, оскільки місце події було добре освітлено і він зміг розгледіти особу, яка на нього напала.

Таким чином, висновки судів першої та апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_6 давав суперечливі показання як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні викликають сумнів.

Також суд не прийняв до уваги той факт, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не були знайомі і те, що у Домброського не було причин оговорювати ОСОБА_5.

Суд не дав належної оцінки і іншим доказам, а саме: показанням свідка ОСОБА_7 який показав, що він здійснював адміністративний нагляд за ОСОБА_5 і 7.09.2005 року той був відсутній у місці свого проживання, та крім того у піднаглядного ОСОБА_5 були татуїровки у вигляді зірок на плечах; протоколу очної ставки між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, в якому йдеться про те, що потерпілий ОСОБА_6 підтвердив свої показання щодо нападу на нього ОСОБА_5 та розказав про особливі прикмети останнього у вигляді татуїровок; протоколу освідування підозрюваного ОСОБА_5 про те, що у ОСОБА_5 на тілі є дві татуїровки у вигляді зірок.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судові рішення в частині виправдання ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 186 КК України підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, в ході якого слід розглянути справу з дотриманням вимог чинного законодавства.

Керючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора задовольнити.

Вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 25 лютого 2009 року щодо ОСОБА_5 в частині його виправдання за ч. 2 ст. 186 КК України скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.