розглянула у судовому засіданні 25 лютого 2010р. в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_3

Вироком Сихівського районного суду м. Львова від 14 березня 2008р.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого,

засуджено за ст. 286 ч.2 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням на 2 роки права керувати транспортними засобами.

Із застосуванням ст. 75 КК України його звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

Постановлено стягнути із засудженого на користь:

- потерпілої ОСОБА_3 53 538 грн. 99 коп.;

- комунальної міської лікарні 4 083 грн. 69 коп.;

- НДЕКЦ при УМВСУ у Львівській області 353 грн. 04 коп.;

- ЛНДІСЕ 595 грн. 08 коп.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 28 жовтня 2008р. вирок залишено без зміни.

ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він 22 червня 2007р., приблизно о 20 год. 30 хв., керуючи автомобілем "DAEWOO" та рухаючись на вул. Хуторівка в м. Львові, грубо порушив вимоги п.п.1.3, 1.5, 1.7, 2.3"б", 12.1, 12.3, 18.4 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого на пішохідному переході здійснив наїзд на малолітню ОСОБА_3, заподіявши їй тяжкі тілесні ушкодження, від яких вона 9 вересня 2007р. померла.

У касаційному поданні прокурор, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону та м’якість призначеного засудженому покарання, порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_2 з направленням справи на новий судовий розгляд.

У касаційній скарзі потерпіла з наведенням доводів про м’якість призначеного засудженому покарання та невірне вирішення судом питання щодо заявленого нею цивільного позову просить скасувати судові рішення і (за змістом скарги) направити справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, прокурора, який визнав за необхідне задовольнити подання і скаргу, засудженого та захисника, які заперечували проти задоволення подання та скарги, розглянувши подання та скаргу, а також матеріали справи, колегія суддів вважає, що подання та скарга підлягають задоволенню.

Матеріалами справи з’ясовано, що при вирішенні питання про призначення засудженому покарання та звільнення ОСОБА_2 на підставі ст. 75 КК України від відбування основного покарання з випробуванням суд першої інстанції послався у вироку на те, що він враховує ступінь тяжкості вчиненого засудженим злочину, ОСОБА_2 сприяв його розкриттю, вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, щиро розкаюється, має на утриманні 2-х малолітніх дітей та бажав добровільно відшкодувати потерпілій завдану шкоду.

Однак, як свідчать матеріали справи, при вирішенні даного питання суд першої інстанції не в достатній мірі врахував того, що ОСОБА_2 вчинив тяжкий злочин щодо малолітньої особи і в результаті цього злочину сталися тяжкі наслідки – смерть потерпілої.

Тому слід визнати, що призначене засудженому покарання є м’яким.

У свою чергу, при розгляді апеляцій прокурора та потерпілої, у яких порушувалося питання про скасування вироку у зв’язку з м’якістю призначеного засудженому покарання, апеляційний суд таких допущених судом першої інстанції недоліків в установленому законом порядку не усунув.

Виходячи з наведеного, судові рішення підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий судовий розгляд, у процесі якого суду необхідно не тільки усунути зазначений недолік, а ще й ретельним чином перевірити доводи потерпілої, які стосуються питання щодо заявленого нею цивільного позову.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів -

Касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_3 задовольнити .

Вирок Сихівського районного суду м. Львова від 14 березня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 28 жовтня 2008 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.