Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 16 жовтня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 13 лютого 2007 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від 8 травня 2007 року щодо нього.

Цим вироком ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця

м. Києва, раніше судимого:

- 22.11.1999 р. за ч. 2 ст. 141 КК України (1960 р.) на 2 роки позбавлення волі умовно з іспитовим строком 2 роки;

- 19.02.2001 р. за ст. 17, ч. 2 ст. 141, ч. 3 ст. 206, ст. 100, ч. 2 ст. 101 КК України (1960 р.) на 5 років позбавлення волі, звільненого 12.08.2005 р. за відбуттям покарання,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, і призначено йому за цим законом покарання 14 років позбавлення волі.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від 8 травня 2007 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за те, що він 7 травня 2006 року, приблизно о 1 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння неподалік будинку АДРЕСА_1, під час сварки, яка виникла між ним та особою похилого віку ОСОБА_2 з метою умисного вбивства останньої наніс їй удари руками в область обличчя, внаслідок яких вона впала на землю, після чого наніс потерпілій, яка намагалася піднятися та покликати на допомогу, декілька ударів коліном в область обличчя, від яких вона знепритомніла. Далі ОСОБА_1 перетягнув непритомну ОСОБА_2 на кілька метрів до гаражів, розташованих напроти будинку АДРЕСА_1, де продовжив наносити їй удари ногами в область голови і тулуба, заподіявши тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми з переломами кісток зводу черепа і кісток обличчя, крововиливами під оболонки, в речовину і в шлуночки головного мозку, від яких потерпіла померла на місці злочину. Після цього ОСОБА_1 та малолітній ОСОБА_3, який повернувся з магазину, зіштовхнули тіло ОСОБА_2 у невелику яму і залишили місце злочину.

У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_1 просить вирок та ухвалу щодо нього скасувати і направити справу на нове розслідування або на новий судовий розгляд. Мотивує тим, що досудове та судове слідство у справі проведено упереджено і однобічно із застосуванням до нього незаконних методів слідства, порушенням його права на захист та на фіксування перебігу судового процесу технічними засобами, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки ґрунтуються на завідомо неправдивих показаннях ОСОБА_3, який обмовив його, щоб перекласти на нього свою вину, за що просить притягнути ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності. Даючи свій аналіз наявним у справі доказам, стверджує, що тілесні ушкодження, від яких настала смерть потерпілої ОСОБА_2 останній заподіяв ОСОБА_3 Зазначає про фальсифікацію протоколу відтворення обстановки та обставин події за його участю.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги та доповнень до неї, колегія суддів вважає, що в задоволенні скарги необхідно відмовити.

Винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, підтверджується дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами, зокрема: показаннями неповнолітнього ОСОБА_3, щодо якого застосовано примусові заходи виховного характеру, який розповів, що ОСОБА_1 бив потерпілу ОСОБА_2 руками та ногами по голові і тулубу, стрибав у неї на обличчі, а потім зіштовхнув її непритомну в яму; показаннями свідка Залуської Я.О. про те, що до неї прибігав ОСОБА_3 і казав, що ОСОБА_1 б'є та вбиває ОСОБА_2 а коли вона прийшла на місце події, чула, як останній говорив ОСОБА_3, що потерпіла вже мертва, та бачила, як ОСОБА_1 пивом з пляшки змивав кров зі своєї правої руки та взуття, а потім разом із ОСОБА_3 скинув тіло потерпілої в яму; даними довідки травмпункту Київської МКЛ про виявлення у ОСОБА_1 під час його обстеження саден правої кисті та переорбітальної області праворуч; даними висновку судово-медичної експертизи про те, що кров, виявлена на джинсах і сорочці ОСОБА_1, могла походити від потерпілої ОСОБА_2 походження її від ОСОБА_1 чи ОСОБА_3 виключається; даними протоколу відтворення обстановки і обставин події, з яких убачається, що під час цієї слідчої дії ОСОБА_1 в присутності захисника - адвоката ОСОБА_4 розповів про обставини вчиненого ним щодо ОСОБА_2 злочину так, як їх наведено у вироку; даними протоколу очної ставки з ОСОБА_3, з яких видно, що ОСОБА_1 не заперечував проти його показань в приводу вищевказаних обставин, а також іншими доказами у справі, які узгоджуються між собою та свідчать про причетність ОСОБА_1 до умисного вбивства потерпілої ОСОБА_2

Дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115 КК України кваліфіковано правильно, а покарання йому призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого ним злочину, його особи та конкретних обставин справи.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування або зміни постановлених у даній справі судових рішень, не виявлено.

Посилання у касаційній скарзі ОСОБА_1 на застосування до нього незаконних методів слідства були предметом перевірки прокуратури Солом'янського району м. Києва, за результатами якої в порушенні кримінальної справи щодо службових осіб Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві відмовлено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України. Також ці посилання ретельно перевірялися під час розгляду справи судом першої інстанції і не знайшли свого підтвердження.

Доводи ОСОБА_1 про порушення під час досудового слідства його права на захист внаслідок розгляду подання про продовження строків тримання його під вартою за відсутності його захисника є необґрунтованими, оскільки згідно зі ст. 165-3 КПК України участь обвинуваченого та захисника під час розгляду такого подання в суді не є обов'язковою.

Твердження у скарзі засудженого ОСОБА_1 про порушення його права на фіксування перебігу судового процесу технічними засобами безпідставні, оскільки з матеріалів справи вбачається (і про це зазначає у скарзі засуджений), що на його вимогу таке фіксування здійснювалось, а встановлення відсутності фонограми одного із судових засідань, на що посилається ОСОБА_1, не свідчить про істотне порушення судом відповідних вимог кримінально-процесуального закону.

Стосовно притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності, про що ставить питання у своїй касаційній скарзі засуджений, то вирішення цього питання не відноситься до компетенції суду касаційної інстанції.

Таким чином, підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України, немає.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 відмовити.