Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 25 лютого 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Житомирської області на вирок Овруцького районного суду Житомирської області від 13 серпня 2009 року, яким

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше не судимого, -

засуджено:

- - за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки;

- - за ст. 304 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_4 остаточно визначено 3 роки позбавлення волі.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_5, вирок щодо якого у касаційному порядку не оскаржено.

В апеляційному порядку справа щодо ОСОБА_4 не розглядалася.

ОСОБА_4 визнано винним у тому, що він 13 серпня 2008 року, приблизно о 1 годині, в м. Овручі Житомирської області, по вулиці Сабурова, 20-А, поблизу кафе "Калинка", перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, з метою втягнення неповнолітнього в злочинну діяльність, достовірно знаючи, що ОСОБА_5 є неповнолітнім, запропонував останньому спільно з ним скоїти крадіжку, на що ОСОБА_5 погодився. Тим самим ОСОБА_4 втягнув неповнолітнього ОСОБА_5 в злочинну діяльність.

Після цього, 13 серпня 2008 року, приблизно о 1 годині 30 хвилин, ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_5, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, в м. Овручі по вул. Радянській, 100, розподіливши ролі, проникли до приміщення Центру дитячої та юнацької творчості (ЦДЮТ) - до підсобного приміщення комп’ютерного клубу, яке орендує приватний підприємець ОСОБА_6, звідки таємно викрали 6250 грн.

У касаційному поданні прокурор посилається на безпідставність непризначення ОСОБА_4 остаточного покарання за правилами ч. 4 ст. 70 КК України, оскільки суду було відомо про наявність щодо останнього вироку, який не виконано, просить вирок щодо нього скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 КК України особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості.

Згідно ч. 1 ст. 401 КПК України, в разі подачі касаційної скарги чи внесення касаційного подання, вирок апеляційного суду набирає законної сили після розгляду справи касаційною інстанцією.

Як убачається з матеріалів справи, вироком Апеляційного суду Житомирської області від 10 квітня 2009 року ОСОБА_4 було засуджено за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 115 п. п. 6, 12 КК України до 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Проте, на час постановлення оскаржуваного вироку – 13 серпня 2009 року, вищезазначений вирок апеляційного суду, на який було подано касаційні скарги, судом касаційної інстанції розглянуто не було.

Зазначене свідчить про те, що на час постановлення оскаржуваного вироку місцевого суду, вирок апеляційного суду від 10 квітня 2009 року не набрав законної сили, тому у першому правильно зазначено про те, що ОСОБА_4 раніше не судимий і не призначено покарання за правилами ч. 4 ст. 70 КК України.

На підставі наведеного та керуючись ст. 394 КК України, колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційного подання першого заступника прокурора Житомирської області щодо ОСОБА_4