Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 4 лютого 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та касаційною скаргою засудженої ОСОБА_5 постановлене щодо останньої та ОСОБА_6 судове рішення,

Вироком апеляційного суду Донецької області від 24 вересня 2009 року засуджено до позбавлення волі

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не судиму,

- за ч.1 ст. 115 КК України на 9 років;

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

не судимого,

- за ч.1 ст. 396 КК України на 3 роки;

Згідно з вироком ОСОБА_5 та ОСОБА_6 засуджено за те, що 2 травня 2009 року близько 14 год. ОСОБА_6 прийшов до ОСОБА_5, яка проживала разом із своєю матір’ю ОСОБА_7 1928 року народження на АДРЕСА_1.

Прихід засудженого ОСОБА_6 викликав сварку між засудженою ОСОБА_5 та її матір’ю, яка наполягала, щоб донька перестала підтримувати близькі стосунки із ОСОБА_6

В результаті виниклого конфлікту ОСОБА_7 зачепилась за коврову доріжку і впала на підлогу, а ОСОБА_5 з метою умисного вбивства на грунті особистих неприязних відносин почала руками здавлювати шию ОСОБА_7 до тих пір поки вона не померла.

Впевнившись, що ОСОБА_7 померла засуджена ОСОБА_5 з метою приховування вчиненого злочину запропонувала ОСОБА_6 винести труп потерпілої на город за будинком і закопати його, на що отримала позитивну відповідь від останнього.

Надалі ОСОБА_6 разом із ОСОБА_5 винесли труп ОСОБА_7 на городню ділянку і закопали його.

У касаційному поданні прокурор зазначає, що органами досудового слідства дії засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було кваліфіковано за п. 12 ч.2 ст. 115 КК України, проте судом безпідставно перекваліфіковано дії ОСОБА_5 на ч.1 ст. 115 КК України, а ОСОБА_6 на ч.1 ст. 396 КК України. У зв’язку з цим просить вирок скасувати і направити справу на новий судовий розгляд.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_5 вказує на суворість призначеного покарання. Просить застосувати положення ст. 69 КК України і пом’якшити покарання.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання та вважав, що касаційна скарга засудженої не підлягає до задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних подання і скарги, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню, а касаційну скаргу слід залишити без задоволення за таких підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що органами досудового слідства дії ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було кваліфіковано за п.12 ч.2 ст. 115 КК України, як умисне вбивство, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Під час судового розгляду справи, колегія суддів апеляційного суду прийшла до висновку, що дії ОСОБА_5 необхідно кваліфікувати за ч.1 ст. 115 КК України, а ОСОБА_6 за ч.1 ст. 396 КК України.

Проте, такий висновок апеляційного суду не грунтується на законі та матеріалах справи.

Зокрема, будучи допитаним в якості обвинуваченого, за участю захисника, ОСОБА_6 зазначив, що під час суперечки ОСОБА_5 з ОСОБА_7, остання зачепилась за коврову доріжку і впала на спину, а коли до неї підійшла ОСОБА_5 то потерпіла відштовхнула її руки і вдарила. Це його дуже образило і він підбіг до ОСОБА_7, присів по ліву сторону від неї і схватив її шию своєю правою рукою та почав здавлювати, а лівою рукою утримував її праву руку, щоб вона не чинила опору. У свою чергу, ОСОБА_5 знаходилась по праву сторону від ОСОБА_7 і утримувала її ліву руку. І лише впевнившись, що ОСОБА_7 перестала дихати вони відпустили руки. Після чого перенесли труп на город і закопали (т.1, а.с. 128-130).

Будучи допитаною у якості обвинуваченої, за участю захисника, ОСОБА_5 дала аналогічні показання, щодо їх розташування з ОСОБА_6 перед ОСОБА_5, яка лежала на підлозі, способом й характером застосованого насильства та її вбивства (т.1, а.с. 115-117).

Однак судом, не було проаналізовано ці показання засуджених, хоча вони містять подробиці, які могли бути відомі лише безпосереднім виконавцям вказаних дій. Крім того, зазначені показання логічні, узгоджуються між собою та іншими доказами по справі.

Зокрема, із протоколу відтворення обстановки та обставин події від 27 липня 2009 року (т.2, а.с. 62-67) вбачається, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5, за участю захисників, підтвердили свої показання дані ними при відтворенні обстановки та обставин події від 5 травня 2009 року (т.1, а.с. 86-98), згідно яких вони показали місце вчинення злочину та механізм своїх дій, який узгоджується з висновками судово-медичної експертизи (т.1, а.с. 156-159), згідно з якою у ОСОБА_7 виявлено садна на внутрішній поверхні лівого плеча та лівого передпліччя. А причиною смерті стала механічна асфікція від здавлювання органів шиї руками, що підтверджує показання засуджених про те, що ОСОБА_6 рукою здавлював шию потерпілої, а ОСОБА_5 утримувала ліву руку потерпілої.

Під час проведення судово-психологічної експертизи на питання психолога розповісти про обставини події ОСОБА_6 пояснив, що він разом із ОСОБА_5 вбили її матір ОСОБА_7 (т.2, а.с. 8-11).

Згідно з висновками судово-біологічної експертизи на предметах одежі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 виявлено групу волокон які мають родову приналежність з предметами одежі потерпілої ОСОБА_7 ( т.1, а.с. 169-173).

Твердження суду про те, що це могло статися при переносі трупа ОСОБА_7 коли одяг ОСОБА_6 торкався з одягом потерпілої, суперечить поясненням самого засудженого, який поясняв суду, що коли допомагав ОСОБА_5 виносити труп, то тримав його за ноги, що унеможливлює попадання волокон одягу потерпілої на предмети одягу засудженого.

Крім того, згідно висновків вищевказаної експертизи на зрізах нігтьових пластинок пальців рук ОСОБА_7 виявлено одиничні текстильні волокна, які мають родову приналежність з відповідними волокнами, що входять у склад брюк ОСОБА_6 (т.1, а.с. 186-187).

Оскільки в судовому засіданні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 змінили свої показання, дані ними під час досудового слідства, суд повинен був з’ясувати причину їх зміни, і в результаті ретельного дослідження дати їм у вироку належну оцінку в сукупності з іншими доказами, що є в матеріалах справи.

Натомість, суд без наведення відповідних мотивів погодився з цими показаннями і поклав їх в основу вироку.

Таким чином, судом належним чином не з’ясовано обставини, які мають істотне значення для правильної юридичної оцінки дій ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Виходячи з наведеного, висновки суду про перекваліфікацію дій ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з п.12 ч.2 ст. 115 КК України відповідно на ч.1 ст. 115 та ч.1 ст. 396 КК України слід визнати непереконливими.

За таких обставин, зібрані органами досудового слідства докази винуватості ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні зазначених дій не були повно і всебічно досліджені судом, внаслідок чого вирок суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно врахувати доводи касаційної скарги ОСОБА_5, дати належну оцінку всім зібраним у справі доказам і в разі доведеності вини ОСОБА_5 та ОСОБА_6 кваліфікувати їх дії за відповідними статтями Кримінального кодексу (2341-14) та призначити покарання, яке буде відповідати вимогам ст. 65 КК України.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженої ОСОБА_5 залишити без задоволення, а касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

Вирок апеляційного суду Донецької області від 24 вересня 2009 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суддів.