Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 4 лютого 2010 року кримінальну справу на за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5. на постановлені щодо нього судові рішення.

Вироком Монастириського районного суду Тернопільської області від 5 грудня 2008 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше не судимого, -

засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до позбавлення волі строком на 10 років.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 та ОСОБА_7 по 100 000 моральної шкоди кожній та судові витрати за послуги адвоката в сумі 249 грн. 98 коп.

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 25 лютого 2009 року вирок щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.

ОСОБА_5 визнано винним в тому, що він 5 серпня 2008 року, приблизно о 19 годині, зайшов у коридор квартири АДРЕСА_1, де під час конфлікту з ОСОБА_8, який виник на ґрунті особистих неприязних стосунків, викликаних, на думку ОСОБА_5, інтимними стосунками його дружини з тим, умисно наніс потерпілому чотири удари, заздалегідь заготовленим для цієї мети ножем, в грудну клітку, спричинивши три проникаючі ножові поранення грудей з ушкодженням серця та легенів, які супроводжувалися внутрішньою грудною кровотечею, від яких настала смерть потерпілого.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 вказує на неознайомлення його з матеріалами справи після розгляду справи судом першої інстанції, посилається на неповноту судового слідства, який не з’ясував мотивів вчинення злочину, що, на його думку, призвело до невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, стверджує, що потерпілий його спровокував, ніж він взяв із собою для захисту, наміру вбивати потерпілого у нього не було. Зазначає про неповне врахування судом даних про його особу та обставин, які пом’якшують покарання, і про надто великий розмір стягнутої з нього суми на відшкодування моральної шкоди. Просить, як убачається зі змісту скарги, вирок та ухвалу щодо нього змінити, пом’якшити призначене покарання, застосувавши ст. 69 КК України та зменшити суму стягнутої моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, ґрунтуються на зібраних у справі доказах, зокрема, показаннях самого засудженого, який в судовому засіданні повністю визнав свою вину та докладно розповів про обставини вчинення ним умисного вбивства, показаннях потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7, свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в судовому засіданні, оголошених показаннях інших свідків, які вони давали під час досудового слідства, даних протоколу огляду місця події, висновків судово-медичної експертизи та експертизи холодної зброї.

Вважати, що судове слідство було проведено неповно чи однобічно підстав немає.

Викладені в касаційній скарзі доводи щодо нез’ясування мотивів вчинення злочину та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи були предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанції і обґрунтовано визнані безпідставними.

Посилання у скарзі засудженого на те, що потерпілий його спровокував, а ніж він взяв із собою для захисту є надуманими, оскільки суперечать правильно встановленим судом фактичним обставинам справи, з яких убачається, що ОСОБА_5, вирішивши піти до ОСОБА_8, взяв у себе вдома ніж, яким і завдав потерпілому травми, від яких настала його смерть. Характер та локалізація тілесних ушкоджень свідчать про направленість умислу засудженого саме на позбавлення потерпілого життя.

Аналіз усіх доказів дає підстави касаційному суду зробити висновок про доведеність винуватості ОСОБА_5 та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 115 КК України.

Покарання ОСОБА_5 призначено у відповідності до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного та обставин, які пом’якшують покарання.

Враховуючи наведене та конкретні обставини справи, колегія суддів вважає призначене засудженому покарання необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Як убачається з протоколу про оголошення обвинуваченому про закінчення слідства і про пред’явлення йому матеріалів справи, він був ознайомлений з ними у встановленому законом порядку. Після розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_5 був ознайомлений з протоколом судового засідання. Тому вважати, що у нього не було можливості належним чином ознайомитися з матеріалами справи підстав немає.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону України не виявлено.

На підставі наведеного та керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

У задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_5 відмовити.