Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 2 лютого 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на вирок Київського районного суду м. Донецька від 13 квітня 2009 року щодо ОСОБА_5,

вказаним вироком

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

такого, що судимості не має,

засуджено за ч.1 ст. 383 КК України на 1 рік і 6 місяців обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладенням обов’язків, передбачених п.п. 2,3 ст. 76 КК України.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за те, що він, діючи умисно з корисливих спонукань, здійснив завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, а саме, 29 квітня 2008 року в Київському РВ ДМУ ГУ МВС України в Донецькій області, будучи попередженим про кримінальну відповідальність, власноручно написав заяву, в якій виклав неправдиві відомості про незаконне заволодіння невідомим в ніч з 28 на 29 квітня 2008 року біля будинку № 1 на вул. Благовіщенській у Київському районі м. Донецька його автомобілем.

У касаційному поданні порушується питання про скасування судового рішення щодо ОСОБА_5 через неправильне застосування кримінального закону та істотне порушення кримінально-процесуального закону. Зазначається про те, що невірно кваліфіковані дії засудженого ОСОБА_5 за ч.1 ст. 383 КК України, оскільки він вчинив даний злочин з корисливих спонукань, що є кваліфікуючою ознакою ч. 2 ст. 383 КК України. Ставиться питання про направлення справи на нове розслідування.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора Морозову С.Ю., яка не підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 275 КПК України розгляд справи судом провадиться тільки відносно підсудних і тільки в межах пред’явленого їм обвинувачення.

Як убачається з матеріалів справи, судом розглянуто справу щодо ОСОБА_5 саме в межах пред’явленого йому обвинувачення за ч.1 ст. 383 КК України, за якою і кваліфіковано його дії.

В зв’язку з викладеним доводи прокурора про те, що вирок суду є незаконним у зв’язку з неправильною юридичною оцінкою дій засудженого ОСОБА_5 не заслуговують на увагу.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненому злочині за обставин встановлених судом підтверджується зібраним у справі доказами, яким дана оцінка відповідно до вимог ст. 67 КПК України.

Призначене ОСОБА_5 покарання за своїм видом та розміром відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які можуть бути підставою для скасування постановленого щодо ОСОБА_5 судового рішення, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України,

касаційне подання заступника прокурора Донецької області залишити без задоволення, а вирок Київського районного суду м. Донецька від 13 квітня 2009 року щодо ОСОБА_5 – без зміни.