Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м.Києві 28 січня 2010 року матеріали справи за касаційним поданням прокурора, яка брала участь у розгляді справи в суді першої та апеляційної інстанцій, на судові рішення у даній справі.

Постановою Ленінського районного суду м.Харкова від 16 березня 2009 року за скаргою ОСОБА_5 скасовано постанову органу досудового слідства від 25 липня 2008 року про порушення кримінальної справи за фактом перевищення службових повноважень працівниками міліції за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 365 КК України, та відмовлено в порушенні кримінальної справи за відсутністю складу злочину.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 6 квітня 2009 року постанову місцевого суду залишено без зміни.

У касаційному поданні прокурор посилається на істотні порушення вимог кримінально-процесуального законодавства під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції. Вказує на те, що кримінальна справа порушена за наявності достатніх приводів та підстав. Стверджує, що суди вдались в оцінку тих питань, які вирішуються під час розгляду справи по суті. Зазначає про те, що ОСОБА_6 не було повідомлено про дату слухання справи в суді першої та апеляційної інстанцій. З урахуванням наведеного, порушує питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_5, яки заперечував проти задоволення касаційного подання, думку прокурора на підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що таке підлягає частковому задоволенню.

Як вбачається з постанови про порушення кримінальної справи, 30 липня 2004 року, близько 10 години 30 хвилин, ОСОБА_6 було затримано в порядку ст. 106 КПК України по вул.Печорській в м.Харкові працівниками Управління карного розшуку УМВС України в Харківській області на підставі повідомлення начальника Шенгавитського відділу поліції м.Єревана Республіки Вірменії про те, що постановою суду від 22 липня 1994 року його оголошено в розшук та взято під варту. Під час його затримання працівники міліції застосували до нього прийоми рукопашного бою та спецзасіб-наручники. При цьому в порушення вимог ст. 106 КПК України, повідомлення про затримання ОСОБА_6 працівники міліції до органів прокуратури та органів поліції Республіки Вірменії не направляли та не вживали заходів по вирішенню питання з приводу екстрадиції затриманого. Отже, працівники міліції, перевищуючи свої службові повноваження, незаконно утримували ОСОБА_6 під вартою з 30 липня по 5 серпня 2004 року.

Відповідно до вимог ст. 236-8 КПК України, суд, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, повинен перевіряти наявність приводів та підстав для винесення зазначеної постанови. А згідно із ст. 94 КПК України, підставами до порушення кримінальної справи є достатні дані, що вказують на наявність ознак злочину.

Як вбачається з матеріалів справи, місцевий суд відповідно до вказаних вимог закону перевірив наявність приводів та підстав для порушення кримінальної справи, і належним чином проаналізувавши з цього приводу матеріали перевірки, дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для порушення кримінальної справи по факту перевищення службових повноважень працівниками міліції при затриманні ОСОБА_6 в порядку ст. 106 КПК України, що призвело до незаконного обмеження волі останнього.

При цьому колегія суддів враховує те, що, як правильно вказано у судових рішеннях, 30 липня 2004 року ОСОБА_6 був затриманий працівниками міліції в порядку ст. 106 КПК України на підставі повідомлення начальника Шенгавитського відділу поліції м.Єреван Республіки Вірменії та постанови суду від 22 липня 1994 року про оголошення його в розшук та взяття під варту, які отримані ними факсом. В подальшому, постановою прокуратури Ленінського району м.Харкова від 5 серпня 2004 року ОСОБА_6 був звільнений з кімнати тимчасового затримання Ленінського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області у зв `язку з закінченням терміну його затримання, оскільки необхідні документи про його арешт з Республіки Вірменії не надійшли. Крім того, у матеріалах справи є відомості про те, що ОСОБА_6 будь-яких претензій до працівників міліції не мав та до нього не застосовувались засоби психологічного та фізичного впливу.

Що стосується доводів прокурора про те, що суд заздалегідь вирішив ті питання, які вирішуються при розгляді справи по суті, то вони також є безпідставними, оскільки суд не вдався до аналізу та оцінки доказів на підтвердження невинуватості працівників міліції у перевищенні своїх службових повноважень, а лише відповідно до вимог ст.23б8 КПК України (1001-05) перевіряв достатність та законність даних, які стали підставами для порушення справи.

За таких обставин, викладені в судових рішеннях висновки про те, що кримінальна справа була порушена всупереч вимогам ст.ст. 94, 98 КПК України, є законними та обгрунтованими.

Разом з тим, суд, всупереч вимог ст. 2368 КПК України, відмовляючи у порушенні кримінальної справи, неправильно послався на відсутність у діях працівників міліції складу злочину, передбаченого ч.3 ст. 365 КК України, оскільки цим вирішив питання яке вирішується при розгляді справи по суті.

За таких обставин, постанова місцевого суду в цій частині підлягає відповідній зміні.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,

касаційне подання прокурора, яка брала участь у розгляді справи в суді першої та апеляційної інстанцій, задовольнити частково .

Постанову Ленінського районного суду м.Харкова від 16 березня 2009 року за скаргою ОСОБА_5 змінити : виключити з її резолютивної частини рішення про відсутність у діях працівників міліції складу злочину, передбаченого ч.3 ст. 365 КК України.