Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 28 січня 2010 року справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанцій, на постанову Жовтневого районного суду м. Луганська від 31 березня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 16 квітня 2009 року,

слідчий з ОВС слідчого відділу УСБУ у Луганській області 27 січня 2009 року виніс постанову про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 ОСОБА_6, ОСОБА_7 за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Як убачається з даної постанови, приводом до порушення кримінальної справи було безпосереднє виявлення органом дізнання – ГВ БКОЗ УСБУ в Луганській області ознак злочину, а підставами – достатні дані, що вказували на наявність у діях ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 ОСОБА_6, ОСОБА_7 ознак злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

6 лютого 2009 року начальником відділу прокуратури Луганської області було винесено постанову, якою вищезазначену постанову слідчого в частині кваліфікації дій ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 ОСОБА_6, ОСОБА_7 за ознаками вчинення злочину організованою групою за ч. 5 ст. 191 КК України скасовано, та їх дії кваліфіковані як привласнення чужого майна, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, а саме за ч. 3 ст. 191 КК України.

Постановою Жовтневого районного суду м. Луганська від 31 березня 2009 року за скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3 скасовано постанову слідчого від 27 січня 2009 року про порушення щодо них кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, та постанову начальника відділу прокуратури Луганської області від 6 лютого 2009 року, якою дії ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 ОСОБА_6, ОСОБА_7 кваліфіковані за ч. 3 ст. 191 КК України та відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 ОСОБА_6 за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 та ч. 5 ст. 191 КК України.

Скасовуючи вказані постанови, місцевий суд указав, що на час порушення кримінальної справи органи досудового слідства не мали достатніх приводів та підстав для прийняття такого рішення.

При цьому суд послався на те, що з постанови про порушення кримінальної справи та з матеріалів, які стали підставою до порушення кримінальної справи, не вбачається, в чому саме виразилося безпосереднє виявлення слідчим і яких саме ознак злочину, а текст постанови не містить у собі даних, які б вказували на наявність ознак злочину.

Також суд зазначив, що в матеріалах справи відсутні факти, які б свідчили про наявність у ОСОБА_1 умислу на створення злочинної групи, яка діяла з метою привласнення чужого майна.

На думку суду, на момент порушення кримінальної справи у слідчого не було достатніх даних для порушення кримінальної справи ні щодо конкретних осіб, стосовно яких було порушено кримінальну справу, ні за фактом.

Наприкінець, підсумовуючи свій висновок, суд у своїй постанові зазначив, що ні дізнанням, ні слідчим факт заволодіння, розкрадання продукції ДП "Ровенькиантрацит" встановлений не був, а в матеріалах, наданих суду, відсутні будь-які дані, які б підтверджували вказане, а сам факт виявлення вугільної продукції у громадян та пояснення окремих з них не може бути достатньою підставою для висновку про те, що мало місце розкрадання вугілля саме з вказаного підприємства.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Луганської області від 16 квітня 2009 року зазначену постанову місцевого суду залишено без зміни.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування зазначених судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд. При цьому посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли помилкового висновку про відсутність достатніх приводів і підстав до порушення зазначеної кримінальної справи та вдалися до оцінки зібраних у ній матеріалів, що можливо лише при розгляді справи по суті.

Захисником ОСОБА_8 подані заперечення на касаційне подання.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав касаційне подання, особу, щодо якої порушена кримінальна справа - ОСОБА_1, який заперечував проти задоволення касаційного подання, перевіривши матеріали справи та матеріали, на підставі яких було порушено кримінальну справу, обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст. 236-8 КПК України, суд, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи щодо конкретної особи, повинен перевірити наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отриманих даних, що стали підставою для винесення постанови. При цьому суд не вправі розглядати і заздалегідь вирішувати ті питання, що вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Згідно із ч. 2 ст. 94 КПК України, підставами до порушення кримінальної справи є достатні дані, що вказують на наявність ознак злочину. На даній стадії кримінального процесу перевіряється лише наявність об'єктивних ознак, що характеризують подію злочину й закон не вимагає від відповідних органів при вирішенні питання про порушення кримінальної справи, надавати докази або вважати встановленими будь-які обставини.

Зазначені вимоги закону місцевим судом залишені поза увагою.

Як убачається з постанови про порушення кримінальної справи, приводом до її порушення були матеріали дослідчої перевірки.

За таких обставин, висновок суду про відсутність приводів до порушення кримінальної справи не ґрунтується на вимогах закону.

Крім цього, як убачається з мотивувальної частини постанови місцевого суду, суд, замість перевірки наявності приводів і підстав до порушення кримінальної справи, вдався до оцінки зібраних доказів, на підставі чого дійшов висновку про те, що зібрані матеріали не підтверджують самого факту розкрадання продукції ДП "Ровенькиантрацит", а відтак і не містять ознак об'єктивної та суб'єктивної сторони складів злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 3 ст. 191 КК України в діях осіб, щодо яких порушена кримінальна справа.

Суд апеляційної інстанції при розгляді апеляції прокурора на рішення місцевого суду у порушення вимог ч. 2 ст. 377 КПК України, залишаючи апеляцію прокурора без задоволення, в своїй ухвалі не навів достатніх підстав, через які апеляцію визнано необґрунтованою, та також вдався до оцінки зібраних по справі доказів.

За таких обставин, судові рішення як постановлені з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого слід прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, задовольнити.

Постанову Жовтневого районного суду м. Луганська від 31 березня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 16 квітня 2009 року за скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на постанову слідчого УСБУ у Луганській області від 27 січня 2009 року та постанову начальника відділу прокуратури Луганської області від 6 лютого 2009 року про порушення кримінальної справи с к а с у в а т и, а справу направити на новий судовий розгляд у той же місцевий суд.