Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 28 січня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постановлені щодо ОСОБА_5 судові рішення.

Вироком Володимир – Волинського міського суду Волинської області від 14 січня 2009 року засуджено

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, судимості не має,

за ч. 2 ст. 368 КК України на п’ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані із викладацькою діяльністю, на строк три роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки. Відповідно до ст. 76 КК України її зобов’язано повідомляти органи кримінально – виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи та періодично з’являтися в ці органи для реєстрації.

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 24 березня 2009 року вирок залишено без змін.

ОСОБА_5 визнано винуватою у тому, що вона, працюючи на посаді викладача відділення "Правознавство" Володимир – Волинського сільськогосподарського технікуму, будучи згідно з наказами директора технікуму № 41 "Б" від 17 червня 2007 року та № 97 "Г" від 22 жовтня 2007 року наділеною організаційно – розпорядчими повноваженнями щодо проведення семестрового контролю знань і прийому екзаменів та заліків у студентів, тобто, будучи наділеною у зв’язку з цим функціями службової особи, з 18 червня по 6 листопада 2007 року повторно отримала від студентів цього навчального закладу хабарі за виставлення їм оцінок із заліків та екзаменів, які вона приймала, на загальну суму 1 429 грн. 67 коп.

У касаційному поданні з доповненнями прокурор, посилаючись на те, що суд необґрунтовано призначив ОСОБА_5 основне покарання в мінімальних межах санкції статті, за якою її засудив, та звільнив засуджену на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання, що призвело до невідповідності призначеного покарання ступені тяжкості вчиненого злочину та особі засудженої внаслідок м’якості, а також на порушення апеляційним судом вимог ст. 377 КПК України, просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, яка підтримала касаційне подання, засудженої, яка заперечувала проти його задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, заперечення на нього засудженої, колегія суддів вважає, що касаційне подання прокурора не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 і кваліфікації її дій за ч. 2 ст. 368 КК України відповідають фактичним обставинам справи, є обґрунтованими та у касаційному поданні не оскаржуються.

Що ж стосується доводів прокурора про м’якість призначеного ОСОБА_5 покарання, то вони є безпідставними.

Згідно зі ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Урахувавши, що ОСОБА_5 вперше притягається до кримінальної відповідальності, до вчинення злочину позитивно характеризувалася за місцем проживання та додаткової роботи, суд прийшов до обґрунтованого висновку про можливість призначення їй мінімального розміру основного покарання, передбаченого санкцією статті, за якою її засуджено, та звільнення ОСОБА_5 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням.

Наведені в поданні доводи щодо м’якості призначеного засудженій покарання з посиланням на ст. 65 КК України не є достатніми для визнання неможливим її виправлення без відбування покарання.

Порушень вимог ст. 377 КПК України апеляційним судом не встановлено.

Керуючись статтями 395 і 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а вирок Володимир – Волинського міського суду Волинської області від 14 січня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 24 березня 2009 року щодо ОСОБА_5 – без змін.