Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 28 січня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_2 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 травня 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області від 14 липня 2009 року щодо ОСОБА_1

Зазначеним вироком засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та мешканця м. Хмельницького,

такого, що судимості не має,

за ч. 2 ст. 286 КК України на чотири роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_3 32 965 гривень 96 копійок на відшкодування матеріальної та моральної шкоди; на користь держави 770 гривень 61 копійку на відшкодування витрат на лікування потерпілого та 1642 гривні 20 копійок судових витрат за проведення експертиз.

Вирішено питання про речові докази.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області від 14 липня 2009 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 5 червня 2007 року о 22 годині, рухаючись на власному автомобілі марки "ВАЗ-21124" по вул. Щорса у с. Мар’янівка Хмельницького району Хмельницької області у напрямку смт Чорний Острів, порушив вимоги ч.1 п. 1.5, пунктів 2.3 "б", 12.3 Правил дорожнього руху України, не врахував дорожніх умов та обстановки, проявив неуважність при виникненні небезпеки для руху та перешкоди, не вжив заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинку транспортного засобу, внаслідок чого вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_3, який рухався на відстані 0,5 – 1 метр від краю узбіччя в попутному напрямку.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2, діючи в інтересах засудженого ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону, невідповідність висновків судів першої та апеляційної інстанцій фактичним обставинам справи, порушення права на захист, просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на нове розслідування. Своє прохання мотивує тим, що на досудовому слідстві у порушення вимог ст. 98 КПК України кримінальну справу було порушено за фактом, що потягло за собою невручення засудженому копії постанови про порушення кримінальної справи та позбавило його можливості її оскаржити; перед притягненням ОСОБА_1 як обвинуваченого йому не було роз’яснено право на захист; засуджений не був ознайомлений з постановою про призначення автотехнічної експертизи та з її висновком. Зазначає, що обвинувачення ОСОБА_1 ґрунтується на недопустимих доказах, оскільки вони зібрані з порушенням закону. Указує на невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 377 КПК України. Зазначає, що апеляційний суд не дав ніякої оцінки заяві ОСОБА_1 про застосування до нього Закону України "Про амністію".

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, захисника ОСОБА_2, який підтримав свою касаційну скаргу, засудженого, який просив задовольнити касаційну скаргу його захисника, оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на нове розслідування, потерпілого, який вважав, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, думку прокурора про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 у судовому засіданні заявляв клопотання про застосування до нього Закону України "Про амністію".

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 січня 2009 року ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні зазначеного клопотання. Своє рішення суд мотивував тим, що згідно з п. "з" ст. 7 Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року амністія не застосовується до осіб, яких притягнуто до кримінальної відповідальності за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами, при обтяжуючих обставинах.

Судом було встановлено, що ОСОБА_1 вчинив злочин 5 червня 2007 року, тобто до набрання чинності Законом України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року (955-16) (т. 2 а.с. 10).

Згідно зі ст. 12 наведеного Закону його дія поширюється на осіб, які вчинили злочини до набрання ним чинності включно.

Пункт "е" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року передбачає звільнення від покарання у виді позбавлення волі на певний строк осіб, яких на день набрання чинності цим Законом у встановленому порядку визнано інвалідами першої, другої чи третьої групи.

Відповідно до вимог ст. 6 наведеного Закону особи, які підпадають під дію статті 1 цього Закону, кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи суду, але не розглянуті судами або розглянуті, але вироки не набрали законної сили, про злочини, вчинені до набрання чинності цим Законом, підлягають звільненню від кримінальної відповідальності в порядку та на умовах, визначених цим Законом.

ОСОБА_1 вчинив необережний злочин, який законом віднесено до категорії тяжких. Санкція ч. 2 ст. 286 КК України передбачає покарання у виді позбавлення на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років. У копії посвідчення НОМЕР_1, виданому 5 березня 2004 року Управлінням пенсійного фонду України у м. Хмельницькому, зазначено, що ОСОБА_1 є інвалідом дитинства другої групи.

Згідно зі ст. 400-1 КПК України касаційний суд, встановивши обставини, передбачені статтями 6, 7, 7-1, 7-2, 8, 9, 10 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи постанову та закриває справу.

Постанова Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 січня 2009 року про відмову ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 286 КК України на підставі п. "г" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року не є перешкодою для застосування до нього Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 (955-16) року.

За таких обставин вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню, ОСОБА_1 – звільненню від кримінальної відповідальності, а кримінальна справа щодо нього – закриттю.

На підставі наведеного, керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 травня 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області від 14 липня 2009 року щодо ОСОБА_1 скасувати, кримінальну справу закрити, звільнивши ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі п. "е" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року.