Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 14 січня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_5 на вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 23 лютого 2009 року, яким

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше не судиму, -

засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до позбавлення волі строком на 7 років.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 12 травня 2009 року вирок щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.

ОСОБА_5 визнано винною в тому, що вона 25 липня 2008 року, приблизно о 23 годині, за місцем свого проживання в АДРЕСА_1, під час сварки зі своїм чоловіком ОСОБА_6, який перебував у стані алкогольного сп’яніння, умисно правою рукою штовхнула останнього в груди, внаслідок чого той впав та вдарився головою. Після цього ОСОБА_5 умисно нанесла ОСОБА_6 удар дерев’яним табуретом у голову, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження, від яких потерпілий помер.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_5 стверджує, що під час вчинення злочину захищалася від потерпілого та перебувала в стані сильного душевного хвилювання, посилається на неповне врахування судом даних про її особу та обставин, які пом’якшують покарання, просить вирок щодо неї змінити, перекваліфікувати її дії з ч. 2 ст. 121 КК України на ст. 123 чи ст. 124 КК України та пом’якшити призначене покарання.

Заслухавши доповідача, прокурора про залишення касаційної скарги без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, ґрунтуються на зібраних у справі доказах, зокрема, показаннях самої засудженої, яка в судовому засіданні повністю визнала свою вину, даних висновків судово-медичної, додаткової судово-медичної, судово-імунологічної та судової комплексної психолого-психіатричної експертиз.

Посилання у касаційній скарзі ОСОБА_5 на те, що вона заподіяла потерпілому тілесні ушкодження при перевищенні меж необхідної оборони, є безпідставними. Так, з показань засудженої вбачається, що у відповідь на те, що ОСОБА_6 схопив її та намагався вдарити, вона відштовхнула останнього, від чого той впав та вдарився об раму дверей. Лежачи на підлозі, потерпілий ногою штовхнув дерев’яний табурет, який упав на гомілку її правої ноги, завдавши їй болю. Будучи обуреною на дії ОСОБА_6, вона двома руками схопила табурет та нанесла ним удар чоловіку по голові. З наведеного вбачається, що коли ОСОБА_5 наносила потерпілому удар табуретом по голові, від якого, згідно даних висновку додаткової судово-медичної експертизи, не виключається настання смерті останнього, ніякої загрози життю чи здоров’ю засудженої з боку ОСОБА_6 не було.

Доводи у скарзі ОСОБА_5 про те, що вона перебувала у стані сильного душевного хвилювання також є безпідставними. Характер поведінки засудженої до і після вчинення нею злочину свідчать про відсутність у неї такого стану. Відповідно до висновку комплексної психолого-психіатричної експертизи ОСОБА_5 на час скоєння нею діяння в стані патологічного афекту не перебувала, її дії були ситуативно обумовленими та цілеспрамованими.

Аналіз усіх доказів дає підстави касаційному суду зробити висновок про правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 121 КК України.

Разом з тим, при призначенні ОСОБА_5 покарання суд не в повній мірі врахував дані про особу засудженої, яка раніше не судима, є пенсіонеркою, виключно позитивно характеризується за місцем покарання. Зазначені обставини безпідставно не визнані судом такими, що пом’якшують покаранная.

Тому, враховуючи наведене, визнання засудженою своєї вини, її щире каяття та думку потерпілих, які просили суворо ОСОБА_5 не карати, колегія суддів вважає за необхідне визнати ці обставини такими, що пом'якшують покарання та вбачає підстави для застосування ст. 69 КК України та пом’якшення призначеного ОСОБА_5 покарання.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженої ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 23 лютого 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 12 травня 2009 року щодо ОСОБА_5 змінити. Пом’якшити призначене покарання та вважати її засудженою за ч. 2 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до позбавлення волі строком на 5 років.

У решті зазначені вирок та ухвалу залишити без зміни.