Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 14 січня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 14 липня 2009 року, яким засуджено:

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

двічі судимого, останнього разу

19.04.2002 року за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, звільненого умовно-достроково 16.09.2004 р. на 1 рік 1 місяць 10 днів,

за ч. 2 ст. 286 КК України на три роки позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки та покладено обов'язки, передбачені п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

В апеляційному порядку вирок не оскаржувався.

Вироком суду ОСОБА_1. засуджено за те, що він 6 лютого 2009 року близько 23 години 30 хвилин по вул. Артема в смт Гродівка Красноармійського району Донецької області керував мотоциклом

"ИЖ Юпитер", не маючи реєстраційного документу на транспортний засіб та посвідчення на право керувати мотоциклом, порушив вимоги п. п. 2.1, 12.3 Правил дорожнього руху України в умовах недостатньої видимості здійснив наїзд на пішоходів ОСОБА_2 та ОСОБА_3. У результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2. отримав тяжкі тілесні ушкодження.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування вироку щодо ОСОБА_1. у зв’язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості. При цьому зазначає, що суд порушив вимоги ст. 269 КПК України та розглянув справу у відсутність потерпілого. Рішення суду про звільнення

ОСОБА_1. від відбування покарання з випробуванням вважає необґрунтованим, оскільки при цьому судом не враховано, що засуджений вчинив тяжкий злочин, раніше судимий, відбував покарання в місцях позбавлення волі, на час вчинення злочину не працював. Вважає, що з кваліфікації дій засудженого за ч. 2 ст. 286 КК України слід виключити ознаку порушення правил експлуатації транспорту.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який частково підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню частково .

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1. у вчиненому злочині ґрунтуються на сукупності зібраних у справі та досліджених судом доказах і в касаційному поданні не оспорюються.

Разом з тим, дані мотивувальної частини вироку указують, що визнавши ОСОБА_1. винуватим у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження, суд також зазначив й іншу, передбачену диспозицією ст. 286 КК України, ознаку даного злочину – "порушення правил експлуатації транспорту".

Із змісту долученого до матеріалів справи протоколу огляду транспорту від 7 лютого 2009 року вбачається, що керований засудженим мотоцикл знаходився у технічно справному стані. В ході досудового слідства та у судовому засіданні не було виявлено обставин, які б свідчили про наявність в указаному мотоциклі таких несправностей, за яких згідно правил дорожнього руху його експлуатація була б заборонена.

Наведене не було враховано судом при постановлені вироку, у зв’язку з чим, кваліфікуючи неправомірні дії ОСОБА_1. за ч. 2 ст. 286 КК України, суд першої інстанції зайво зазначив таку ознаку даного злочину як "порушення правил експлуатації транспорту", чим допустив неправильне застосування кримінального закону.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із доводами касаційного подання прокурора про неправильне застосування кримінального закону.

Доводи, наведені в касаційному поданні щодо м’якості призначеного засудженому покарання та необґрунтованого застосування звільнення від покарання на підставі ст. 75 КК України, безпідставні.

Покарання засудженому призначено відповідно вимог ст. ст. 65- 67 КК України, з урахуванням усіх обставин, що впливають на його призначення. При цьому суд зважив на ступінь тяжкості вчиненого злочину, його належність до числа необережних, щире каяття

ОСОБА_1., наявність на його утриманні двох неповнолітніх дітей, що дало суду підстави прийняти рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням. Також суд зважив і на попередню судимість ОСОБА_1.

Отже колегія суддів знаходить, що призначене ОСОБА_1. покарання є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Міркування прокурора про те, що суд не зазначив у вступній частині вироку непогашену судимість ОСОБА_1., є слушними. Однак таке порушення вимог ст. 333 КПК України не можна визнати істотним, оскільки воно не перешкодило суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.

Доводи касаційного подання про порушення судом вимог

ст. 267 КПК України колегія суддів вважає непереконливими. Із матеріалів справи видно, що потерпілим ОСОБА_2. надано до суду заяву, в якій він підтримав свої показання на досудовому слідстві (а. с.105), в судовому засіданні причини неявки потерпілого в судове засідання визнані поважними та його показання оголошені в порядку ст. 306 КПК України. За таких обставин, права потерпілого не порушені.

Ураховуючи викладене, керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора задовольнити частково.

Вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 14 липня 2009 року щодо ОСОБА_1 змінити: виключити із мотивувальної частини вироку висновок суду про наявність в діях ОСОБА_1. ознаки вчиненого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, порушення правил експлуатації транспорту.