Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 14 січня 2010 року матеріали провадження за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанцій на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 14 травня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 27 травня 2009 року,

постановою начальника відділу прокуратури Одеської області від

16 квітня 2009 року порушено кримінальну справу щодо головного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного посту "Іллічівськ" Південної митниці ОСОБА_1 за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України.

Відповідно до постанови прокурора приводом для порушення кримінальної справи стало безпосереднє виявлення ознак злочинів, а підставами – достатні дані, які вказували на те, що головний інспектор Південної митниці ОСОБА_1 при проведенні митного огляду вантажу ТОВ "Гермес-Гарант", зловживаючи своїм службовим становищем, вніс до акту огляду завідомо неправдиві відомості про відповідність оглянутого вантажу даним вантажно-митної декларації. Після переогляду була встановлена дійсна митна вартість товару та заниження суми митних платежів на 63 686 гривень 95 копійок, а тому злочинними діями

ОСОБА_1 спричинено тяжкі наслідки державним інтересам.

Приморський районний суд м. Одеси за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 постановою від 14 травня 2009 року скасував постанову про порушення кримінальної справи та відмовив у порушенні кримінальної справи.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 27 травня 2009 року постанова суду про відмову в порушенні кримінальної справи залишена без зміни.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування судових рішень, залишення скарги ОСОБА_1 на постанову про порушення кримінальної справи без задоволення та повернення матеріалів справи для організації розслідування. Свою позицію обґрунтовує тим, що суд вийшов за межі своїх повноважень та дав оцінку діям ОСОБА_1, зазначивши про відсутність у нього умислу на вчинення злочину. Посилається на те, що кримінальна справа порушена за наявності достатніх приводів і підстав.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню частково.

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, при наявності приводів і підстав, зазначених у ст. 94 цього кодексу, прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов’язані винести постанову про порушення кримінальної справи.

Як убачається з постанови прокурора від 16 квітня 2009 року, безпосереднє виявлення ним ознак злочину і стало приводом для порушення кримінальної справи, а тому посилання суду на відсутність передбаченого кримінально-процесуальним законом приводу, є безпідставним.

Із положень ст. 94 КПК України випливає, що кримінальна справа порушується тоді, коли для цього є достатні дані, які вказують на ознаки протиправного кримінально-караного діяння й зумовлюють необхідність відкриття процедури кримінального провадження для їх дослідження. При цьому слід зауважити, що для порушення справи закон вимагає наявність сукупності лише первинних даних, які в подальшому мають всебічно досліджуватись в ході досудового слідства та під час розгляду справи судом.

Підставами для порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 стали дані, які містяться, зокрема, в акті переогляду від 05.03.2009 року про невідповідність фактичної кількості та асортименту товару вказаним у вантажно-митній декларації, в протоколі про порушення митних правил щодо директора ТОВ "Гермес-Гарант" ОСОБА_2 за ст. 340 МК України, в листі Південної митниці про розмір митних платежів, які б підлягали сплаті.

Скасовуючи постанову про порушення кримінальної справи, суд зробив висновок про відсутність даних щодо умислу ОСОБА_1 на вчинення злочинів. Також суд зауважив, що матеріалами перевірки не підтверджений висновок прокурора про зловживання ОСОБА_1 своїм службовим становищем в інтересах третіх осіб усупереч інтересам служби.

Однак з таким рішенням суду погодитися не можна, оскільки відповідно вимог ст. 236-8 КПК України суд повинен був лише перевірити наявність приводів та підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

З'ясування питання наявності в діянні складових суб’єктивної та об’єктивної сторони злочину виходить за межі наданих суду повноважень при розгляді скарг даної категорії та мають бути вирішені при провадженні досудового слідства і розгляду кримінальної справи по суті в суді.

За таких обставин, постанову місцевого суду в зв’язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону необхідно скасувати.

Оскільки під час перегляду справи в апеляційному порядку зазначені порушення не були усунуті, скасуванню підлягає й ухвала апеляційного суду.

Однак, колегія суддів вважає, що відповідно до вимог ст. ст. 236-8, 396 КПК України, справа після скасування судових рішень у касаційному порядку підлягає направленню на новий судовий розгляд, а не для подальшого провадження досудового слідства, як про це просить прокурор у касаційному поданні.

Під час нового судового розгляду суду необхідно з дотриманням вимог ст. 236-8 КПК України перевірити доводи скарги ОСОБА_1 та, не розглядаючи й заздалегідь не вирішуючи тих питань, які вирішуються судом при розгляді справи по суті, прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора задовольнити частково.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 14 травня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 27 травня 2009 року скасувати, а справу за скаргою ОСОБА_1 направити на новий судовий розгляд.