розглянула в судовому засіданні в м. Києві 14 січня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на вирок Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 жовтня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2009 року.

Вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 жовтня 2008 року засуджено:

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

за ч. 3 ст. 149 КК України на дев'ять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є власністю засудженої;

ІНФОРМАЦІЯ_2 народження,

не судимого,

за ч. 3 ст. 149 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на п’ять років позбавлення волі без конфіскації майна;

ІНФОРМАЦІЯ_3 народження,

за ч. 3 ст. 149 КК України на вісім років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є власністю засудженої,

за ч. 2 ст. 358 КК України на один рік позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України остаточно призначено вісім років позбавлення волі з конфіскацією майна, що є власністю засудженої;

ІНФОРМАЦІЯ_4 народження,

за ч. 3 ст. 149 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на п’ять років позбавлення волі без конфіскації майна, на підставі ст. 79 КК України звільнено від відбування покарання з випробування до досягнення дитиною семирічного віку.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винною та засуджено за те, що вона вступила у попередню змову із невстановленою особою громадянкою Російської Федерації на торгівлю людьми, для чого створила організовану групу, до якої втягнула ОСОБА_3., ОСОБА_2 ОСОБА_4. та невстановлених осіб.

Зокрема, за викладених у вироку обставин, ОСОБА_1 для передачі невстановленим особам з метою сексуальної експлуатації, залучення в боргову кабалу у період з грудня 2001 року по листопад 2002 року організувала та безпосередньо здійснила законне переміщення ОСОБА_5, ОСОБА_6., ОСОБА_7 ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10

ОСОБА_11, ОСОБА_12 ОСОБА_13 ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16. за їх згодою через державний кордон України до Об'єднаних Арабських Еміратів.

Крім того, у кінці 2002 року ОСОБА_1, повторно, з метою сексуальної експлуатації жінок із залученням їх в боргову кабалу разом із невстановленою особою створила організовану групу, до якої увійшли ОСОБА_3, ОСОБА_2 ОСОБА_4 та невстановлені особи. Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_1 з грудня 2002 року по вересень 2004 року законно перемістила через державний кордон України до Чеської Республіки ОСОБА_17., ОСОБА_18 ОСОБА_9, ОСОБА_19, ОСОБА_20., ОСОБА_21 ОСОБА_22, ОСОБА_23 ОСОБА_24, ОСОБА_25

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2009 року вирок змінено: дії ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4. кваліфіковані за ч. 3 ст. 149 КК України в редакції від 05.04.2001 року за ознаками продаж людини, пов'язаний із законним переміщенням з її згоди через державний кордон України для подальшої передачі іншим особам з метою сексуальної експлуатації, залучення в боргову кабалу, вчинене повторно, щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, в складі організованої групи. У частині звільнення ОСОБА_4. від відбування покарання на підставі ст. 79 КК України встановлено іспитовий строк три роки. ОСОБА_1. за ч. 3 ст. 149 КК України в редакції від 05.04.2001 року призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді шести років позбавлення волі з конфіскацією майна. Дії ОСОБА_3 перекваліфіковано на ч. 2 ст. 149 КК України та призначено п’ять років позбавлення волі без конфіскації майна, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки та покладено обов’язки, передбачені п. п. 2-4 ст. 76 КК України, за ч. 2 ст. 358 КК України виправдано. У решті вирок залишено без зміни.

Судові рішення щодо ОСОБА_2 ОСОБА_3 та

ОСОБА_4. в касаційному порядку не оскаржено.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1 ставить питання про зміну судових рішень та звільнення від відбування покарання. При цьому зазначає про однобічність і неповноту судового слідства, у результаті чого не доведено наявності зв’язків з членами організованої групи. Вважає, що при кваліфікації дій за ч. 3 ст. 149 КК України суд мав застосувати кримінальний закон в редакції від 12.01.2006 року. Також вказує, що апеляційним судом не врахований строк перебування під вартою під час досудового слідства.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про відмову в задоволенні касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженої підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку дій відповідають фактичним обставинам справи, підтверджені сукупністю розглянутих у судовому засіданні доказів, достовірність яких не викликає сумніву, і є обґрунтованим.

Так, засуджені ОСОБА_2 та ОСОБА_4 свою вину визнали повністю та підтвердили, що займалися пошуком дівчат для працевлаштування за кордоном повіями, за кожну знайдену та відправлену дівчину отримували грошову винагороду; потерпілі ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27 ОСОБА_28, ОСОБА_29 ОСОБА_30 ОСОБА_31 ОСОБА_32 ОСОБА_33 ОСОБА_34, ОСОБА_35 ОСОБА_36 пояснили, що виїхали до Об'єднаних Арабських Еміратів, де проживали без документів й під примусом надавали сексуальні послуги; потерпілі ОСОБА_28, ОСОБА_29 ОСОБА_36 ОСОБА_27 ОСОБА_37 ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41 показали про їх обізнаність про рід діяльності в Республіці Чехії, витрати на оформлення виїзних документів та переїзд повинні були повернути із зароблених грошей.

Суд, аналізуючи зібрані у справі докази, дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 була створена організована злочинна група, яка характеризувалась стійкістю, тобто здійснювала свою злочинну діяльність упродовж тривалого проміжку часу, при цьому забезпечувала взаємозв'язок усіх учасників групи, було визначено обов'язки кожного із співучасників, що вказує на розподіл ролей і підтверджується даними допитів засуджених ОСОБА_2 ОСОБА_4., також були розроблені маршрути переміщення жінок до Об'єднаних Арабських Еміратів та Чехії. Група мала керівника – ОСОБА_1, яка організовувала вербування жінок, займалася оформленням документів для виїзду за кордон, відправкою за кордон потерпілих з метою їх сексуальної експлуатації; ОСОБА_2 та ОСОБА_4 підшукували дівчат та передавали їх іншим учасникам злочинного об'єднання. Також група характеризується наявністю міжнародних зв'язків – у Російській Федерації, Об'єднаних Арабських Еміратах, Чехії жінок зустрічали обізнані особи, які передавали їх сутенерам.

Ураховуючи наведене та положення ст. ст. 27, 28 КК України, колегія суддів вважає, що суд дійшов обґрунтованого висновку, що утворене ОСОБА_1 об'єднання має всі ознаки організованої злочинної групи.

Тому доводи касаційної скарги про незаконність засудження є необґрунтованими.

Разом із тим, правильно встановивши фактичні обставини справи, суд неправильно застосував кримінальний закон. Законом України "Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо вдосконалення відповідальності за торгівлю людьми та втягнення в заняття проституцією" від 12 січня 2006 року (3316-15) стаття 149 КК України викладена в новій редакції, диспозиція якої не містить опису протиправних діянь, з якими попередній закон пов’язував настання кримінальної відповідальності. Зокрема, як правильно зазначено в касаційній скарзі, у ній немає посилання на зв’язок цих дій із законним переміщенням людини за її згодою через державний кордон України для подальшого продажу з метою сексуальної експлуатації, залучення в кабалу. Крім того, санкція ч. 3 ст. 149 КК України є альтернативною щодо призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна.

На момент постановлення вироку цей закон набрав чинності й, оскільки поліпшував становище засудженої, суд відповідно до вимог ст. 5 КК України про зворотну дію в часі закону про кримінальну відповідальність, мав би сформулювати обвинувачення відповідно до вимог нового кримінального закону.

У зв’язку з цим з вироку та ухвали щодо ОСОБА_1 та, в порядку ст. 395 КПК України, щодо ОСОБА_2, ОСОБА_4., ОСОБА_3, підлягають виключенню зазначені вище кваліфікуючі ознаки. При цьому колегія суддів залишає без зміни міру покарання, оскільки приведення вироку у відповідність до нового закону за даних обставин справи істотно не впливає на ступінь тяжкості вчиненого засудженими злочину. Ураховуючи суспільну небезпечність діяння, обставини справи, керівну роль ОСОБА_1 в забезпеченні діяльності злочинного угрупування, колегія суддів залишає без зміни рішення суду про призначення їй додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Призначаючи покарання ОСОБА_1., районний суд зарахував у строк покарання перебування її під вартою з 25.11.2004 року по 27.01.2005 року та з 05.07.2006 року по 04.10.2006 року, а тому доводи засудженої в цій частині є безпідставними.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів, –

касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 жовтня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2009 року щодо ОСОБА_1 та в порядку ст. 395 КПК України щодо ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3 змінити.

Вважати ОСОБА_1, ОСОБА_2 ОСОБА_4 засудженими за ч. 3 ст. 149 КК України, а Пронську за ч. 2 ст. 149 КК України в редакції Закону України № 3316-IV від 12.01.2006 року (3316-15) до покарання, призначеного судом першої інстанції, з урахуванням змін, внесених апеляційним судом.

Виключити з мотивувальної частини вироку та резолютивної частини ухвали кваліфікуючі ознаки продажу людей, пов’язаного із законним переміщенням за їх згоди через державний кордон України для подальшої передачі іншим особам з метою сексуальної експлуатації, залучення в боргову кабалу.

головуючої	Верещак В.М.,
суддів	Лавренюка М.Ю., Заголдного В.В.,
за участю прокурора	Саленка І.В. ,