Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 14 січня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1. на вирок Дніпровського районного суду м. Херсона від 5 листопада 2008 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 7 квітня 2009 року.

Вироком Дніпровського районного суду м. Херсона від 5 листопада 2008 року

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця м. Херсона, громадянина України,

раніше судимого 25 грудня 2003 року Дніпровським районним судом м. Херсона за ч. 3 ст. 186, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 309 на 6 років позбавлення волі; постановою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 січня 2007 року звільненого умовно-достроково на 1 рік 11 місяців 28 днів, –

засуджено за ч. 3 ст. 357 КК України на 2 роки обмеження волі; за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі; за ч. 2 ст. 190 КК України на 1 рік позбавлення волі; за ст. 395 КК України на 6 місяців арешту; за ч. 1 ст. 263 УКК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Херсону від 25 грудня 2003 року і ОСОБА_1 остаточно визначено – 4 роки позбавлення волі.

Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_1. на користь ЗАТ Комерційний Банк "ПриватБанк" на відшкодування матеріальної шкоди 1 413 грн.; на користь потерпілої ОСОБА_2 – 1 382 грн.; на користь потерпілої ОСОБА_3 – 2 000 грн.; на користь НДЕКЦ при УМВС України в Херсонській області 563 грн. 04 коп. судових витрат за проведення вибухотехнічної експертизи;

ОСОБА_1. визнано винним та засуджено за те, що він на початку травня 2007 року, перебуваючи у АДРЕСА_1, умисно, вчинив крадіжку паспорта, військового квитка та ідентифікаційного коду на ім’я ОСОБА_4

9 травня 2007 року ОСОБА_1 за наведених у вироку обставин, використав вищезазначені викрадені документи для отримання кредиту в ХФ КБ "ПриватБанк" у м. Херсоні та отримав кредит на суму 1 413 грн.

Крім того, в кінці березня 2008 року, за попередньою змовою з іншою особою, умисно, повторно, проник до будинку АДРЕСА_2, звідки викрав належне ОСОБА_2. майно на загальну суму 1 382 грн. 20 коп.

Також 31 травня 20087 року ОСОБА_1 за попередньою змовою з іншими особами, умисно, повторно, проник до будинку АДРЕСА_3, звідки викрав належне ОСОБА_3 майно на загальну суму 2 000 грн.

На початку червня 2008 року у денний час ОСОБА_1, перебуваючи Херсонській обласній туберкульозній лікарні, на алеї під кущем шляхом привласнення знайденого придбав бризантну вибухову речовину – тротил, масою 37,8 г, який незаконно перевіз за місцем свого проживання по АДРЕСА_4 де зберігав до виявлення і вилучення працівниками міліції у ході проведення огляду житла 19 серпня 2008 року.

Крім того, ОСОБА_1, умисно, усвідомлюючи, що стосовно нього згідно з постановою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу встановлено адміністративний нагляд строком на 1 рік, а також певні обмеження, проте без поважних причин у середині листопада 2007 року з метою ухилення від адміннагляду самовільно покинув місце проживання по АДРЕСА_2 і з цього часу у Дніпровське ВМ ХГО УМВС України в Херсонській області на відмітку у встановлений постановою суду строк – 2 рази на місяць не з’являвся.

Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 7 квітня 2009 року цей вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений порушує питання про скасування постановленого щодо нього вироку в частині вирішення цивільних позовів з направленням справи на новий судовий розгляд. При цьому посилається на те, що оскільки викрадене у ОСОБА_3 і ОСОБА_2 майно їм було повернуто, то їх позови про стягнення з нього матеріальної шкоди, слід було залишити без задоволення.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який не заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доведеність винуватості ОСОБА_1. у вчиненні злочинів, за які його засуджено, правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 263, 395 КК України та правильність призначеного йому покарання не оспорюються в касаційній скарзі.

Разом з тим, при вирішенні цивільних позовів потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3. суд не дотримав вимоги закону і постановив рішення, яке не можна визнати законним та обґрунтованим з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи, на досудовому слідстві потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заявили цивільні позови, у яких просили стягнути з ОСОБА_1. на їх користь на відшкодування матеріальної шкоди, зокрема, ОСОБА_2 – 1 382 грн. 20 коп., ОСОБА_3 – 2 000 грн.

Разом з тим, дані протоколів виявлення та вилучення майна, його огляду та долучення до матеріалів справи в якості речових доказів свідчать про те, що викрадене у вказаних потерпілих майно було виявлено та долучено до матеріалів кримінальної справи як речові докази. Належне ОСОБА_3 майно було передано на зберігання ОСОБА_5

Проте, приймаючи рішення про задоволення позовів потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у повному обсязі, суд першої інстанції всупереч роз'ясненням, що містяться у п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31 березня 1989 року " Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна" (v0003700-89) на вищенаведені обставини уваги не звернув, не перевірив та не з'ясував, чи відшкодована матеріальна шкода, заподіяна злочином, повністю або частково до судового розгляду і взагалі не дав у вироку оцінки зазначеним обставинам.

За таких обставин, рішення суду про стягнення з ОСОБА_1. на відшкодування матеріальної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_2 1 382 грн. та 2 000 грн. на користь потерпілої ОСОБА_3 як постановлене з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону підлягає скасуванню з направленням справи в цій частині на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.

Оскільки апеляційний суд, залишаючи вирок суду без зміни, на зазначені порушення уваги не звернув, то і його рішення в цій частині підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого задовольнити.

Вирок Дніпровського районного суду м. Херсона від 5 листопада 2008 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 7 квітня 2009 року щодо ОСОБА_1 в частині задоволення цивільних позовів про відшкодування матеріальної шкоди й стягнення з ОСОБА_1. 1 382 грн. 20 коп. на користь потерпілої ОСОБА_2 та 2 000 грн. на користь потерпілої ОСОБА_3 с к а с у в а т и, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.