Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 14 січня 2010 року справу за касаційним поданням заступника прокурора Чернівецької області на постанову Кіцманського районного суду Чернівецької області від 24 липня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 17 серпня 2009 року,

старший слідчий прокуратури Першотравневого району м. Чернівців 15 липня 2009 року виніс постанову про порушення кримінальної справи щодо судді Шевченківського районного суду м. Чернівців ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 375 КК України.

Як убачається з даної постанови, приводом до порушення кримінальної справи була заява Чернівецької дирекції ВАТ "Райфайзен Банк аваль" щодо законності постановлення суддею Шевченківського районного суду м. Чернівців ОСОБА_1. ухвали за позовною заявою ОСОБА_3, а підставами – встановлення в ході перевірки заяви достатніх даних, що вказували на наявність у діях судді Шевченківського районного суду м. Чернівців ОСОБА_1 ознак злочину, передбаченого ч. 1 ст. 375 КК України.

Постановою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 24 липня 2009 року за скаргою адвоката ОСОБА_2. в інтересах ОСОБА_1 скасовано постанову слідчого від 15 липня 2009 року про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 375 КК України, та відмовлено в порушенні вказаної кримінальної справи.

Скасовуючи вказану постанову слідчого, місцевий суд указав, що на час порушення кримінальної справи органи досудового слідства не мали достатніх приводів та підстав для прийняття такого рішення.

При цьому суд зазначив, що, оскільки зазначений злочин є умисним, то суб’єктивною стороною цього злочину є тільки прямий умисел, так як суддя усвідомлює, що судовий акт, який приймається, є неправосудним і бажає його винесення. Однак доводи слідства про те, що ОСОБА_1, постановляючи ухвалу про забезпечення позову, усвідомлював, що постановляє завідомо неправосудний акт та передбачав настання тяжких наслідків нічим об’єктивно не підтверджуються.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області від 17 серпня 2009 року рішення місцевого суду в частині відмови в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_1 скасвовано. У решті постанова місцевого суду залишена без зміни.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування зазначених судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд. При цьому посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли помилкового висновку про відсутність достатніх приводів і підстав до порушення зазначеної кримінальної справи та вдалися до оцінки зібраних у ній матеріалів, що можливо лише при розгляді справи по суті.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали провадження за скаргою та матеріали, на підставі яких було порушено кримінальну справу, обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 94 КПК України слідчий може порушити кримінальну справу за заявою або повідомленням посадових осіб, представників влади, окремих громадян, а також за матеріалами дослідчої перевірки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину. Тобто для порушення кримінальної справи є необхідним встановлення наявності підстав і приводів до її порушення.

Тому суд, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, згідно з вимогами ст. 2368 КПК України повинен перевіряти, чи існували приводи та підстави для порушення кримінальної справи, та не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Проте зазначені вимоги закону судом було порушено.

Так, суддя, розглядаючи скаргу захисника ОСОБА_2. в інтересах судді Шевченківського районного суду м. Чернівці ОСОБА_1 на постанову про порушення кримінальної справи, замість перевірки наявності приводів та підстав для її порушення, у своїй постанові вдався до оцінки суб'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 375 КК України, на підставі чого дійшов висновку про відсутність у матеріалах, на підставі яких була порушена кримінальна справа, даних, які б підтверджували той факт, що суддя ОСОБА_1, приймаючи рішення по справі, діяв із прямим умислом.

Отже, місцевий суд вийшов за межі своїх повноважень, наданих законом при прийнятті рішення в даній справі, та без належної перевірки підстав до порушення кримінальної справи, зробив висновок про відсутність у діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 375 КК України, чого не вправі був робити.

На це не звернув уваги й апеляційний суд.

З огляду на викладене, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого належить прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Чернівецької області задовольнити.

Постанову Кіцманського районного суду Чернівецької області від 24 липня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 17 серпня 2009 року по скарзі захисника ОСОБА_2. в інтересах ОСОБА_1 на постанову слідчого прокуратури Першотравневого району м. Чернівців про порушення кримінальної справи с к а с у в а т и, а справу направити на новий судовий розгляд у той же місцевий суд.