Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 14 січня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 на постановлені щодо ОСОБА_6 судові рішення.

Вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 26 січня 2009 року

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше не судимого, -

засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців та покладенням на нього обов’язків, передбачених ч. 1 ст. 76 п.п. 2, 3 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 23 квітня 2009 року вирок щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.

ОСОБА_6 визнано винними у тому, що він 10 березня 2008 року, приблизно о 16 годині 40 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, на 9 поверсі 1 під’їзду будинку АДРЕСА_1, застосовуючи до неповнолітнього ОСОБА_7 насильство, яке не є небезпечним для його життя та здоров'я особи, штовхнув того руками в груди, внаслідок чого потерпілий вдарився тулубом та головою о стіну, після чого, подолавши його волю до опору, відкрито викрав з кишені куртки ОСОБА_7 50 грн.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5 посилається на неповноту досудового та судового слідства, фальсифікацію кримінальної справи, вказує на суперечливість показань потерпілого та свідка ОСОБА_8, просить постановлені щодо ОСОБА_6 вирок та ухвалу скасувати, а справу направити на нове розслідування.

Заслухавши доповідача, прокурора про законність та обґрунтованість судових рішень, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочинних дій ґрунтується на зібраних у справі доказах, зокрема показаннях самого засудженого під час досудового слідства про обставини заволодіння ним грошима ОСОБА_7, які узгоджуються з показаннями потерпілого, даними протоколів відтворення обстановки та обставин події, очної ставки, висновку судово-медичної експертизи, іншими матеріалами справи й сумніву не викликають.

Як убачається з послідовних та детальних показань засудженого ОСОБА_6 під час досудового слідства, він на 9 поверсі декілька разів штовхнув в груди ОСОБА_7 та висловив до останнього вимогу вибачитися перед ОСОБА_8, що той і зробив. Після цього, коли до ліфту заходив ОСОБА_7, він (ОСОБА_6) вирвав з кишені останнього 50 грн., які поклав до свого одягу.

Аналогічні показання давав і потерпілий ОСОБА_7, зазначаючи, що ОСОБА_6, тримаючи його за комір куртки штовхнув, внаслідок чого він ударився головою о стіну. Після цього ОСОБА_6 висловив до нього вимогу вибачитися перед ОСОБА_8, що він і зробив. Потім ОСОБА_8 викликав ліфт, першим зайшов до нього, слідом зайшов він (ОСОБА_7) та ОСОБА_6 В цей час останній вирвав з кишені його куртки 50 грн.

Не довіряти таким показам підстав не було, оскільки вони узгоджуються між собою та іншими матеріалами справи.

Згідно висновку судово-медичної експертизи, виявлене на голові ОСОБА_7 тілесне ушкодження утворилося від дії тупого твердого предмету, можливо в строк та за обставин, зазначених в постанові й за ступенем тяжкості є легким тілесним ушкодженням.

Аналіз зібраних по справі доказів дає підстави касаційному суду зробити висновок про правильність кваліфікації дії ОСОБА_6 ч. 2 ст. 186 КК України.

Покарання за зазначеним законом призначено з додержанням вимог ст. 65 КК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону України не виявлено.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 26 січня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 23 квітня 2009 року щодо ОСОБА_6 - без зміни.