Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 12 січня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 вересня 2009 року, яким

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України, такий, що судився:

- 05.06.1996 року Долинським районним судом

Івано-Франківської області за ст. 140 ч. 2 КК України

на два роки позбавлення волі;

- 11.03.1999 року Криничанським районним судом

Дніпропетровської області за ст. 94 КК України

на дев’ять років позбавлення волі,

засуджений за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України на п’ятнадцять років позбавлення волі.

Доля речових доказів та питання про відшкодування судових витрат судом вирішені відповідно до вимог ст.ст. 81, 93 КПК України.

ОСОБА_5 визнаний винним в умисному вбивстві ОСОБА_6, яке він вчинив за наступних обставин.

19 травня 2009 року приблизно о 20 годині 30 хвилині ОСОБА_5, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, зайшов у будинок ОСОБА_6, 1921 року народження, що в с. Розточки Долинського району Івано-Франківської області, і почав вимагати в неї повернення боргу. Оскільки ОСОБА_6 змоги повернути борг не мала, то запропонувала ОСОБА_5 вийти з її помешкання. У відповідь на це ОСОБА_5 наніс їй удар кулаком в обличчя, від якого вона впала на ліжко, та, намагаючись покликати на допомогу сусідів почала кричати. При цьому ОСОБА_6 попередила ОСОБА_5, що про його протиправні дії вона повідомить у міліцію. ОСОБА_5, усвідомлюючи можливість настання негативних насліків у разі звернення ОСОБА_6 до міліції (бо мав непогашену судимість) вирішив убити її. З цією метою він завдав спочатку поліном, а потім молотком удари в голову ОСОБА_6 і в такий спосіб позбавив життя потерпілої.

На вирок внесено касаційне подання, в якому прокурор просить його скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Своє прохання вмотивовує тим, що призначене ОСОБА_5 покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та даним про його особу, а тому є м’яким. Зокрема посилається на те, що ОСОБА_5 має непогашену судимість, страждає хронічним алкоголізмом, за місцем проживання характеризується негативно, злочин, за який він засуджений, є особливо тяжким.

Вирок засудженим ОСОБА_5 не оскаржується.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який касаційне подання підтримав і просив його задовольнити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, підстав для його задоволення колегія суддів не знайшла з наступних підстав.

Висновки суду про винність ОСОБА_5 у злочині, за який його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються наведеними у вироку доказами і в касаційному поданні не оспорюються.

Обґрунтовуючи доведеність вини ОСОБА_5 в інкримінованому йому цим вироком злочині, суд послався на його ж показання, які він давав на досудовому слідстві й в суді, та в яких не заперечував вини в убивстві ОСОБА_6 Зокрема, зміст таких показань зводиться до того, що мотивом його дій була неприязнь до неї, яка виникла внаслідок зухвалої поведінки потерпілої, котра на пропозицію повернути борг почала кричати на нього, виганяти з будинку та погрожувати міліцією, що роздратувало і спонукало застосувати до неї фізичне насильство, яке переросло у побиття шляхом нанесення ударів полінами і молотком в область її голови (т. 1, а.с. 73, 101-106, 108-112, 192-195; т. 3, а.с. 126-127).

Показання ОСОБА_5 про використання при побитті ОСОБА_6 як знарядь злочину дровин (полін) і молотка об’єктивно підтверджуються даними протоколу огляду місця події, відповідно до яких у будинку потерпілої було виявлено і вилучено саме такі предмети зі слідами на них речовини бурого кольору, яка за даними висновків судово-імунологічних експертиз є кров’ю людини і вірогідно могла належати потерпілій (т. 2, а.с. 21-24, 37-40).

Зазначені показання ОСОБА_5 узгоджуються і з даними висновку судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_6, згідно яких такі ушкодження як закрита черепно-мозкова травма з удавленим переломом кісток склепіння черепа зліва, перелом кісток носа, забійні рани, садна та синці на обличчі, голові й у підщелепній ділянці, які й стали безпосередньою причиною смерті потерпілої, могли виникнути від нанесення не менше 10-15 ударів у ділянку обличчя й голови тупим твердим предметом з обмеженою діючою поверхнею, яким могли бути п’ятка молотка, вилученого з місця події, а також від ударів дерев’яним поліном з наявністю ребра (т. 2, а.с. 5-8).

Зазначені дані висновку експертизи відповідають показанням ОСОБА_5 також і про локалізацію та механізм заподіяння ОСОБА_6 тілесних ушкоджень. Урахувавши спосіб, в який ОСОБА_5 заподіював потерпілій тілесні ушкодження, і використовувані ним при цьому знаряддя злочину, суд дійшов обгрунтованого висновку, що засуджений в ситуації, що склалась, діяв з умислом на її убивство, а відтак правильно кваліфікував його дії за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, тобто як умисне вбивство, вчинене особою, яка раніше вчинилв умисне вбивство, оскільки він мав непогашену судимість за злочин, передбачений ст. 94 КК України, винним в якому був визнаний вироком Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 11 березня 1999 року.

Згідно з даними амбулаторної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_5 психічними розладами у період часу, що відноситься до інкримінованих йому протиправних діянь, не страждав. Зважаючи на таку обставину та його адекватну поведінку під час розслідування справи та її розгляду в суді, суд дійшов правильного висновку про його осудність.

Призначене ОСОБА_5 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України. При його обранні суд врахував як ступінь тяжкості вчиненого злочину, так і дані про особу засудженого, а також пом’якшуючі та обтяжуючі обставини. За переконанням колегії суддів призначене ОСОБА_5 строкове покарання в максимальному розмірі, встановленому санкцією ч. 2 ст. 115 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Вважати, що таке покарання є несправедливим унаслідок м’якості, про що йдеться в касаційному поданні, підстав немає.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли б перешкодити суду повно й всебічно розглянути справу та постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок, касаційним судом при перевірці справи не встановлено.

Керуючись ст.ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів

вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 вересня 2009 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційне подання прокурора – без задоволення.