Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 12 січня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Рівненської області на вирок Здолбунівського районного суду Рівненської області від 17 грудня 2008 року щодо ОСОБА_5,

вказаним вироком

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

такого, що судимості не має,

засуджено за ч.1 ст. 309 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладенням обов’язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за те, що він на початку вересня 2008 року на сміттєзвалищі, яке знаходиться у с. Оженині Острозького району Рівненської області, зірвав листя з рослин коноплі, з якого виготовив шляхом висушування 18 грамів особливо небезпечного наркотичного засобу – канабісу та зберігав його без мети збуту за місцем свого проживання, а 19 вересня 2008 року незаконно перевіз на перон вокзалу станції "Здолбунів", де був затриманий працівниками міліції.

У касаційному поданні прокурор просить вирок суду змінити в частині покладення на засудженого ОСОБА_5 обов’язку, передбаченого п.2 ст. 76 КК України. Зазначає, що суд зобов’язав ОСОБА_5 не виїжджати за межі України без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, неправильно застосувавши кримінальний закон, оскільки відповідно до п.2 ст. 76 КК України суд може покласти на засудженого обов’язок - не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої системи.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора Кравченко Є.С., яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного у вироку злочину, кваліфікація його дій за ч.1 ст. 309 КК України та призначене покарання ОСОБА_5 є правильними і у касаційному поданні не оспорюються.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що судом у частині покладення на засудженого обов’язку, передбаченого п.2 ст. 76 КК України, допущено порушення вимог закону.

Відповідно до ст. 76 КК України, у разі звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, суд може, крім іншого, зобов’язати засудженого не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої системи.

Як видно з вироку, суд зобов’язав ОСОБА_5 не виїжджати за межі України без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, таким чином позбавивши останнього права на свободу пересування, вільний вибір місця проживання та права вільно залишати територію України.

У зв’язку з наведеним, колегія суддів вважає, що вирок суду в частині покладення на засудженого передбаченого обов’язку, п.2 ст. 76 КК України, необхідно змінити.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України,

касаційне подання заступника прокурора Рівненської ї області задовольнити.

Вирок Здолбунівського районного суду Рівненської області від 17 грудня 2008 року щодо ОСОБА_5 в частині покладення на нього обов’язку, передбаченого п.2 ст. 76 КК України змінити.

Відповідно до п. 2 ст. 76 КК України зобов’язати ОСОБА_5 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої системи.

У решті зазначений вирок залишити без зміни.