Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

за участю прокурора Парусова А.М.

розглянула в судовому засіданні в м.Києві 11 січня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Ленінського районного суду м.Севастополя від 02 грудня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 30 березня 2010 року.

Цим вироком

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1, останнього разу

судимого 10.11.2005 р. за ч.3 ст. 185 КК України на

3 роки позбавлення волі, звільненого 13.03.2007 р.

на підставі ст. 82 КК України, не відбута частина

покарання замінена на 1 рік 5 місяців 13 днів виправних

робіт за місцем основної роботи з утриманням 20 %

зарплати на користь держави щомісячно,

засуджено за ч.2 ст. 389 КК України на 1 рік 9 місяців обмеження волі.

На підставі ст. 71 КК України ОСОБА_4 до призначеного покарання приєднано не відбуте покарання за вироком Балаклавського районного суду м.Севастополя від 10 листопада 2005 року за ч.3 ст. 185 КК України у виді 9 місяців 10 днів виправних робіт за місцем основної роботи, остаточно до відбування визначено покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 30 березня 2010 року вирок щодо ОСОБА_4 залишений без зміни.

За вироком суду ОСОБА_4 визнаний винним у тому, що він, як особа, якій невідбута частина покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 5 місяців 13 днів замінена на більш м’яке покарання у виді виправних робіт на строк 1 рік 5 місяців 13 днів, 03 квітня 2007 року був поставлений на облік в кримінально-виправну інспекцію Балаклавського району м.Севастополя, де у цей же день був ознайомлений з порядком відбування покарання у виді виправних робіт, умисно ухилився від відбування виправних робіт з 03 березня 2008 року не працевлаштувався, на облік до Севастопольського міського центру зайнятості не став.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 вважає незаконними постановлені щодо нього судові рішення, вважає його вину не доведеною, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. З цих підстав просить судові рішення щодо нього скасувати.

Заслухавши доповідача, думку прокурора Парусова А.М., який просив касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 задовольнити частково, ухвалу апеляційної інстанції скасувати, справу направити на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для її задоволення.

Об’єктом злочину, передбаченого ст. 389 КК України, є інтереси правосуддя в частині забезпечення виконання покарання, не пов’язаного з позбавленням волі.

Згідно з ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, який застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні її прав і свобод.

Закон передбачає також заміну невідбутої частини покарання більш м’яким покаранням за умови, якщо засуджений став на шлях виправлення. Заміна покарання на більш м’яке може бути застосована тільки судом, що передбачено ст. 74 КК України. Заміна покарання більш м’яким є похідним від засудження особи за вчинення злочину і визначення їй покарання.

Відповідно до вимог кримінального та кримінально-виконавчого законодавства України, правовий статус засуджених до покарання у виді виправних робіт і засуджених, яким в установленому законом порядку замінено невідбуту частину покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на покарання у виді виправних робіт, є однаковим.

У ст. 4 Кримінально-виконавчого кодексу України зазначено, що підставою виконання і відбування покарання є вирок суду, який набрав законної сили, інші рішення суду, а також закони України про амністію та акт помилування. Тому незалежно від того, яким судовим рішенням призначено особі виправні роботи – вироком суду чи постановою суду в порядку заміни невідбутої частини покарання у виді обмеження волі чи позбавлення волі на виправні роботи, ці судові рішення є обов’язковими для виконання.

Тому особами, засудженими до виправних робіт, є ті, яким виправні роботи призначені за вироком суду, та ті, яким покарання замінено на виправні роботи постановою суду в порядку ст. 82 КК України.

Доводи у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_4 про його необгрунтоване засудження визнані безпідставними.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які б були підставою для змінення або скасування судових рішень, не виявлено.

З урахуванням наведеного, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_4

Керуючись ст.ст. 395 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 залишити без задоволення.