Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 29 грудня 2009 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_2 і ОСОБА_1, захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_1

За вироком апеляційного суду Волинської області від 20 серпня 2009 року

засуджений за ч.2 ст. 296 КК України на 3 роки позбавлення волі. На підставі ч.4 ст. 70 КК України суд визначив ОСОБА_6 остаточне покарання – 4 роки позбавлення волі. Крім того, згідно з статтями 75, 104 КК України, суд вирішив звільнити ОСОБА_6 від відбування цього покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 роки і поклав на нього ряд обов’язків, передбачених у ст. 76 КК України;

засуджений: за ч.2 ст. 15 та п.7 ч.2 ст. 115 КК України на 10 років позбавлення волі; за ч.4 ст. 296 КК України на 4 роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів суд визначив ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років;

засуджений: за ч.2 ст. 15 та п.7 ч.2 ст. 115 КК України на 10 років позбавлення волі; за ч.4 ст. 296 КК України на 4 роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів суд визначив ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років, а згідно з ст. 71 КК України суд призначив йому остаточне покарання – 13 років позбавлення волі.

ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнані винуватими у вчиненні хуліганства, а ОСОБА_2 та ОСОБА_1, крім того, - із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, а також у замаху на умисне вбивство потерпілих при указаних у вироку обставинах.

Зокрема, як встановив суд першої інстанції, 12 квітня 2008 року, приблизно о 03 год. 30 хв., на одній із зупинок громадського транспорту по вул. Рівненській у м. Луцьку, засуджені ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, безпричинно пристали до ОСОБА_7, нецензурно висловлюючись на її адресу, чим принизили честь і гідність потерпілої. Коли на її захист став ОСОБА_8, засуджений ОСОБА_1 розпочав з ним бійку, в ході якої, з метою вчинення вбивства потерпілого з хуліганських мотивів, завдав йому чотири удари ножем по тілу, заподіявши ОСОБА_8 тяжкі тілесні ушкодження у виді проникаючих ножових поранень грудей зліва і справа, з ушкодженням плевральної порожнини, та ножового поранення живота. На допомогу ОСОБА_8 кинувся ОСОБА_9, з яким бійку розпочав ОСОБА_2 У ході цієї бійки, також з метою вбивства потерпілого, ОСОБА_2 ножем завдав йому чисельних ударів у живіт та груди, заподіявши ОСОБА_9 тяжкі тілесні ушкодження у виді семи проникаючих поранень грудей і живота з пошкодженням серця та інших внутрішніх органів. Крім того, ОСОБА_6 повалив на землю ОСОБА_9 і декілька раз ударив його ногами, завдавши потерпілому фізичного болю. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свій умисел на позбавлення життя потерпілих не довели до кінця по незалежних від їх волі причинах, оскільки змушені були втекти з місця події від криків очевидців про допомогу та виклик міліції.

У касаційному поданні прокурор просить вирок щодо ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. На думку прокурора суд безпідставно виправдав засуджених за ч.2 ст. 15 та п.п.1,12 ч.2 ст. 115 КК України і перекваліфікував дії ОСОБА_6 з ч.4 на ч.2 ст. 296 КК України. Крім того, прокурор вважає, що призначене засудженим покарання не відповідає тяжкості вчинених ними злочинів, даним про особу засуджених внаслідок м’якості.

У касаційних скаргах:

захисник ОСОБА_3, посилаючись на неповноту, однобічність судового слідства, на невідповідність викладених у вироку висновків фактичним обставинам, просить вирок щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Крім того, захисник указує на те, що неправомірні дії засудженого слід було кваліфікувати за ч.1 ст. 121 КК України і зазначає, що при призначенні ОСОБА_2 покарання суд першої інстанції не врахував всіх обставин, які пом’якшують покарання, та позитивно характеризують засудженого;

захисник ОСОБА_4 просить вирок щодо її сина скасувати а справу направити на новий судовий розгляд. Але, із змісту її скарги видно, що, фактично, вона ставить питання про пом’якшення засудженому ОСОБА_2 покарання, приймаючи до уваги позитивно характеризуючі засудженого дані та обставини, які пом’якшують покарання;

засуджений ОСОБА_2, як видно із змісту його скарги, вважає правильним по епізоду замаху на умисне вбивство потерпілого ОСОБА_9 кваліфікувати його дії за ч.1 ст. 121 КК України і просить визначити йому покарання із застосуванням положень, передбачених статтями 69, 75 КК України, враховуючи те, що удари потерпілому він завдавав захищаючись від нападу ОСОБА_9, що у нього не було намірів вбивати потерпілого і що він активно сприяв розкриттю злочину, розкаявся у вчиненому. У частині його засудження за ч.4 ст. 296 КК України ОСОБА_2 просить вирок скасувати, а провадження по справі закрити, оскільки, на його думку, бійка з потерпілими почалась з вини останніх;

захисник ОСОБА_5 указує на невідповідність висновків суду обставинам справи, на відсутність доказів того, що засуджений ОСОБА_1 бив потерпілого ОСОБА_8 ножем, просить вирок щодо її сина скасувати, а провадження по справі закрити за недоведеністю. Крім того, вона посилається на суворість призначеного ОСОБА_1 покарання;

засуджений ОСОБА_1 теж просить вирок щодо нього скасувати і направити справу на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що ножем потерпілого він не бив і умислу на його вбивство не мав. Але, як видно із змісту його скарги, фактично він просить про пом’якшення призначеного йому покарання.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційне подання в частині скасування вироку щодо ОСОБА_6 у зв’язку з м’якістю призначеного йому покарання, і просив залишити без задоволення за безпідставністю касаційні скарги захисників та засуджених, пояснення засудженого ОСОБА_1, який підтримав подані щодо нього скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційному поданні прокурора та касаційних скаргах захисників і засуджених доводи, колегія суддів вважає, що як подання прокурора, так і скарги захисників та засуджених задоволенню не підлягають.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що викладені у вироку висновки щодо винуватості засуджених у вчиненні ними злочинів при зазначених у вироку обставинах відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.

Так, із показань самих засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 видно, що у ніч на 12 квітня 2008 року між ними і потерпілими, з якими вони не були знайомі до цього, дійсно виник конфлікт, який переріс у бійку. Крім того, засуджений ОСОБА_2 не заперечував того, що під час бійки він застосовував ніж і що це він заподіяв тілесні ушкодження, виявлені у потерпілого ОСОБА_9

Безпідставними і такими, що суперечать встановленим по справі доказам вважає колегія суддів викладені у касаційних скаргах засуджених та захисників доводи про те, що причиною інциденту між засудженими та потерпілими стала поведінка потерпілих і що вони перші почали застосовувати насильство.

Так, із показань свідка ОСОБА_7, потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_8 видно, що конфлікт із засудженими виник після того, як ОСОБА_7 зробила їм справедливе зауваження з приводу їх непристойної поведінки, у відповідь на що засуджені почали висловлюватись на її адресу нецензурною лайкою, а коли потерпілий ОСОБА_8 з цього приводу їм також зробив зауваження, засуджені почали бійку.

Об’єктивно, достовірність наведених показань свідка та потерпілих підтверджується показаннями свідка ОСОБА_10 - продавця кіоску, біля якого було вчинено злочин. Зокрема, із змісту її показань видно, що ОСОБА_7 з приводу поведінки засуджених, які в тому числі, висловлювались нецензурно, дійсно зробила їм зауваження.

У зв’язку з цим, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, що засуджені діяли з хуліганських мотивів, використавши незначний привід для бійки з потерпілими.

Надуманими і такими, що не відповідають встановленим по справі даним є посилання у скаргах засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_5 на те, що у бійці ОСОБА_1 не використовував ножа.

Допитаний у судовому засіданні працівник міліції – свідок ОСОБА_11 показав, що разом з іншими працівниками міліції він виїжджав на місце подій і недалеко від цього місця вони затримали всіх трьох засуджених, які намагались від них втекти. При затриманні у ОСОБА_1 був вилучений ніж. Цих обставин не заперечував і засуджений ОСОБА_1

Із показань самого ОСОБА_1, а також інших засуджених та потерпілих видно, що у бійку між ОСОБА_1 і ОСОБА_8 ніхто інший не втручався. Тому, з врахуванням даних судово-медичної експертизи про виявлення на тілі потерпілого ОСОБА_8 ножових поранень, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про те, що ці поранення ОСОБА_8 заподіяв саме засуджений ОСОБА_1

Приймаючи до уваги дані судово-медичних експертиз стосовно характеру, кількості та локалізації виявлених на тілі потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_9 ножових поранень, у тому числі, проникаючих, з пошкодженням внутрішніх органів, суд першої інстанції обґрунтовано указав у вироку, що завдаючи потерпілим удари ножем у життєво важливі ділянки тіла, засуджені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мали намір позбавити їх життя. У зв’язку з цим, викладені у касаційних скаргах захисників та засуджених доводи про відсутність у ОСОБА_1 і ОСОБА_2 умислу на позбавлення життя потерпілих є безпідставними.

Також безпідставними вважає колегія суддів доводи касаційного подання прокурора про необхідність кваліфікації дій засудженого ОСОБА_6 за ч.4 ст. 296, ч.2 ст. 15 п.п.1,7,12 ч.2 ст. 115 КК України а засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за ч.2 ст. 15 п.п.1,12 ч.2 ст. 115 КК України.

Як під час досудового слідства, так і у судовому засіданні засуджені ОСОБА_6, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 заперечували наявність у них попередньої змови на вчинення умисного вбивства потерпілих.

Із змісту їх показань засуджених, потерпілих, свідка ОСОБА_7 видно, що бійка між засудженими і потерпілими виникла раптово і продовжувалась короткий проміжок часу. Крім того, із показань перелічених осіб видно, що лише на початку конфлікту засуджені та потерпілі знаходились поруч, а потім розійшлись на деяку відстань і, фактично, ОСОБА_8 удари ножем завдав ОСОБА_1, а потерпілому ОСОБА_9 – ОСОБА_2, діючи при цьому самостійно, незалежно один від одного, а також від ОСОБА_6

Доказів того, що засуджені якимось чином узгоджували свої дії щодо позбавлення життя потерпілих і що при вчиненні хуліганства ОСОБА_6 теж застосовував предмет, спеціально пристосований для нанесення тілесних ушкоджень, або сприяв у цьому іншим засудженим, по справі не було встановлено. У касаційному поданні посилання на докази, які б достовірно свідчили про це, також відсутні.

При таких обставинах колегія суддів вважає, що дослідивши та проаналізувавши встановлені по даній справі докази, суд першої інстанції дав їм належну оцінку, виклавши її у мотивувальній частині вироку, і правильно кваліфікував дії засудженого ОСОБА_6 за ч.2 ст. 296 КК України, а засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за ч.4 ст. 296, ч.2 ст. 15 п.7 ч.2 ст. 115 КК України.

Що стосується призначення засудженим покарання, то колегія суддів вважає, що вирішення цього питання судом першої інстанції відповідає положенням, передбаченим ст. 65 КК України. При цьому, суд врахував ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, встановлені по справі характеризуючі засуджених дані та інші, передбачені законом обставини, у тому числі і ті, на які є посилання у скаргах та поданні.

Підстав для скасування або зміни вироку у цій частині колегія суддів не вбачає.

Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний та обґрунтований вирок при перевірці матеріалів даної справи не встановлено.

Керуючись статтями 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та касаційні скарги засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_1, захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Волинської області від 20 серпня 2009 року щодо ОСОБА_6, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 – без зміни.