Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 29 грудня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції на вирок Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02 грудня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 04 березня 2009 року щодо ОСОБА_4

Вироком місцевого суду

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Городенка, жителя

м. Коломиї Івано-Франківської області,

такого, що не мав судимості,

засуджено за ч.2 ст. 286 КК України до позбавлення волі строком на три роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком два роки.

Відповідно до ст. 76 КК України на ОСОБА_4 покладено обов’язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та повідомляти цей орган про зміну місця проживання.

Постановлено стягнути із ОСОБА_4 на користь:

- ОСОБА_5 10 000 грн. моральної шкоди;

- ОСОБА_6 15 000 грн. моральної шкоди;

- ОСОБА_7 15 000 грн. моральної шкоди;

- у доход держави 1 013 грн. 47 коп. судових витрат.

Як визнав суд, 27 лютого 2008 року приблизно о 02 годині ОСОБА_4, керуючи автомобілем "Пежо-605", державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись вулицею Шкрібляка в напрямку вулиці Карпатської в м. Коломиї та перевозячи у якості пасажира ОСОБА_8, порушив п.п. 12.1, 12.2, 12.3, 12.4, 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху України, вчинив наїзд на автобус "КАВЗ-2270", який стояв на правому краю проїжджої частини дороги. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_8 від отриманих тілесних ушкоджень помер.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 04 березня 2009 року апеляцію прокурора залишено без задоволення, а вирок щодо ОСОБА_4 – без зміни.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи висновок суду щодо винності ОСОБА_4 у вчиненні злочину та кваліфікацію його злочинних дій, просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Прокурор вважає, що суд безпідставно звільнив ОСОБА_4 від відбування основного покарання на підставі ст. 75 КК України та призначив йому додаткове покарання у виді позбавлення керувати транспортними засобами на мінімальний строк, що на думку прокурора, призвело до призначення винному м’якого покарання.

Крім того, прокурор вважає, що суд апеляційної інстанції належним чином не спростував доводи апеляції прокурора про м’якість призначеного ОСОБА_4 покарання.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів не знаходить підстав для його задоволення.

Висновок суду щодо винності ОСОБА_4 у вчиненні злочину за який його засуджено, стверджується сукупністю зібраних та перевірених у судовому засіданні доказів та прокурором не оспорюється.

Правильність кваліфікації злочинних дій ОСОБА_4 за ч.2 ст. 286 КК України сумнівів не викликає.

Стосовно доводів прокурора про те, що суд безпідставно звільнив ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, то вони були предметом перевірки суду касаційної інстанції й не знайшли підтвердження у справі.

Зі справи видно, що призначаючи ОСОБА_4 покарання суд дотримався вимог ст. 65 КК України, урахував тяжкість вчиненого злочину, дані про особу засудженого та інші обставини справи, що мають значення та підставно призначив йому покарання у виді позбавлення волі і позбавив його права керувати транспортними засобами строком на один рік.

Із урахуванням сукупності пом’якшуючих обставин, а саме того, що ОСОБА_4 характеризується позитивно, раніше не судимий, у вчиненому зізнався та щиро розкаявся, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, відшкодував потерпілим матеріальну шкоду та частково відшкодував моральну шкоду, вибачився перед ними, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди отримав тілесні ушкодження, суд, належним чином умотивувавши своє рішення, дійшов до обґрунтованого висновку про можливість виправлення ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства та звільнив винного від відбування основного покарання з випробуванням, поклавши на нього обов’язки, передбачені п.п.2, 3 ст. 76 КК України.

Доводи касаційного подання прокурора висновок суду не спростовують.

Не знайшли підтвердження у матеріалах справи й посилання прокурора на те, що апеляційний суд належним чином не перевірив доводи апеляції прокурора. Зі змісту ухвали суду апеляційної інстанції вбачається, що апеляційним судом, відповідно до вимог ст. 377 КПК України, перевірено та спростовано усі доводи викладені в апеляції прокурора. Рішення апеляційного суду належним чином вмотивоване та переконливе.

Не вбачаючи підстав для задоволення касаційного подання прокурора, колегія суддів не знаходить підстав і для призначення справи для розгляду даної справи із повідомленням заінтересованих осіб.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційного подання прокурору який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції відмовити.