Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 29 грудня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Ратнівського районного суду Волинської області від 26 грудня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 17 лютого 2009 року щодо нього.

Вироком місцевого суду

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та жителя смт. Ратне

Волинської області,

раніше судимого Ратнівським районним судом:

- 03 червня 2005 року за ч.2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на 2 роки з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік;

- 03 травня 2006 року за ч.2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на 2 роки 6 місяців. 03 березня 2008 року звільнений умовно-достроково на 7 місяців два дні;

- 27 листопада 2008 року за ч.1 ст. 296, ст. 71 КК України до позбавлення волі на 8 місяців,

засуджено за ч.2 ст. 296 КК України до позбавлення волі строком на три роки.

На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків ОСОБА_4 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на три роки чотири місяці.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_5, судові рішення щодо якого не оскаржуються.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 17 лютого 2009 року апеляцію засудженого ОСОБА_4 задоволено частково.

Вирок Ратнівського районного суду від 26 грудня 2008 року щодо ОСОБА_4, в частині призначення покарання, змінено.

За ч.2 ст. 296 КК України ОСОБА_4 пом’якшено покарання до позбавлення волі строком на два роки і шість місяців.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України ОСОБА_4 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на три роки.

Як визнав суд, 05 листопада 2008 року приблизно о 01 годині ОСОБА_4 та ОСОБА_5, перебуваючи на території автозаправної станції "WOG" по вул. Центральній в смт. Ратне Волинської області, безпричинно, з хуліганських спонукань, з мотивів явної неповаги до суспільства, із особливою зухвалістю руками та ногами завдали ударів у різні частини тіла потерпілому ОСОБА_6, заподіявши останньому легкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 просить судові рішення щодо нього скасувати. Стверджує, що хуліганство вчинив не у групі з ОСОБА_5, завдавав ударів потерпілому сам, тому просить перекваліфікувати його дії на ч.1 ст. 296 КК України.

Крім того, засуджений просить пом’якшити призначене покарання урахувавши те, що він визнав себе винним та щиро розкаявся у вчиненому.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Висновок суду першої інстанції, щодо доведеності винності ОСОБА_4 у вчиненні хуліганства, за обставин вказаних у вироку, стверджується сукупністю зібраних та перевірених судом доказів.

На обґрунтування свого висновку суд підставно послався на показання потерпілого ОСОБА_6, який був допитаний в судовому засіданні та детально розповів про обставини вчинення злочину щодо нього.

Так, ОСОБА_6 суду пояснив, що 05 листопада 2008 року працював на автозаправній станції "WOG". Приблизно о 01 годині засуджені, які знаходилися на території автозаправки та пили пиво, безпричинного відібрали у нього шапку, брутально лаялися та завдали йому ударів в обличчя та по голові, заподіявши легкі тілесні ушкодження.

Показання потерпілого є послідовними та узгоджуються із показаннями свідка ОСОБА_7, а також із даними, що є у висновку судово-медичної експертизи щодо ступеня тяжкості заподіяних потерпілому тілесних ушкоджень.

Твердження ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_5 хуліганства не вчиняв, було предметом перевірки суду касаційної інстанції та не знайшло підтвердження. Із показань потерпілого ОСОБА_6 убачається, що крім ОСОБА_4 ще хтось із присутніх завдавав йому ударів. Свідок ОСОБА_7 суду повідомила, що була очевидцем того, як крім ОСОБА_4 до потерпілого підійшов ОСОБА_5

Крім того, ОСОБА_4 у судовому засіданні визнав себе винним у вчиненні хуліганства.

За таких обставин висновок суду щодо кваліфікації злочинних дій ОСОБА_4 саме за ч.2 ст. 296 КК України, як вчинення хуліганства групою осіб, є правильним.

Доводи засудженого аналогічного змісту, були перевірені судом апеляційної інстанції, який не знайшов підстав для їх задоволення. З таким рішенням погоджується й колегія суддів Верховного Суду України.

Призначаючи ОСОБА_4 покарання, суд дотримався вимог ст. 65 КК України, врахував тяжкість вчиненого злочину, дані про особу засудженого та конкретні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи, у тому числі й пом’якшуючі обставини, на які засуджений вказує у касаційній скарзі та дійшов до обґрунтованого висновку, що виправлення ОСОБА_4 не можливе без ізоляції його від суспільства, призначивши винному покарання, яке є необхідним і достатнім.

Підстав для пом’якшення покарання не знайдено.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону які б вказували на необхідність скасування чи зміни судових рішень, не встановлено.

Не вбачаючи підстав для задоволення касаційної скарги засудженого, колегія суддів не знаходить підстав і для призначення справи до касаційного розгляду з викликом осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційної скарги засудженому ОСОБА_4 відмовити.