Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 24 грудня 2009 року матеріали за касаційним поданням прокурора Тернопільської області на ухвалу Кременецького районного суду Тернопільської області від 29 грудня 2008 року щодо ОСОБА_1

Вироком Кременецького районного суду Тернопільської області від 28 лютого 2008 року

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, судимості не має,

засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України до штрафу у розмірі 850 грн.

В апеляційному порядку вирок не переглядався.

Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 29 грудня 2008 року відмовлено у задоволенні подання головного державного виконавця ВДВС Кременецького районного управління юстиції Тернопільської області про заміну ОСОБА_1 несплаченої суми штрафу на покарання у виді громадських або виправних робіт із тих підстав, що виправні роботи не можуть бути призначені з огляду на відсутність у ОСОБА_1 роботи, а заміна 850 грн. штрафу на п’ятсот годин громадських робіт суперечить вимогам ст. 56 КК України, згідно з якою даний вид покарання встановлюється на строк не більше двохсот сорока годин.

В апеляційному порядку ухвала не переглядалася.

У касаційному поданні прокурор, посилаючись на безпідставну відмову суду у задоволенні вказаного подання, просить ухвалу суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається з матеріалів провадження, Головний державний виконавець ВДВС Кременецького районного управління юстиції Тернопільської області, в провадженні якого знаходився виконавчий лист Кременецького районного суду Тернопільської області № 1-25 від 28 лютого 2008 року про примусове стягнення з ОСОБА_1 призначеного йому вироком суду покарання – штрафу в сумі 850 грн. виявив, що боржником штраф не сплачено, й звернувся з відповідним поданням до суду про заміну штрафу на громадські або виправні роботи.

Розглядаючи вказане подання, суд обґрунтовано відмовив у заміні призначеного ОСОБА_1 штрафу на покарання у виді виправних робіт, оскільки встановив, що він на той час не працював.

Однак, висновок суду про неможливість заміни ОСОБА_1 штрафу на покарання у виді громадських робіт, є помилковим.

Кримінальний кодекс України (2341-14) передбачає принцип невідворотності виконання та відбування покарання кожним, хто вчинив злочин, а тому визначає можливість заміни певних видів покарань на інші у випадку наявності перешкод до виконання того виду, який визначено вироком суду.

Так, ч. 4 ст. 53 КК України та ст. 26 КВК України передбачено, що у разі неможливості сплати засудженим штрафу суд може замінити його покаранням у виді громадських або виправних робіт. При цьому, якщо порушено питання про зміну штрафу на громадські роботи, суд не вправі відмовити за мотивами того, що при розрахунку нового покарання, воно буде більшим, ніж передбачений ст. 56 КК України його максимальний розмір, оскільки це не передбачено чинним законодавством.

За таких обставин, враховуючи визначені у ч. 4 ст. 53 КК України правила розрахунку при заміні штрафу на покарання у виді громадських робіт, суд вправі був замінити ОСОБА_1 850 грн. штрафу на відповідну кількість годин громадських робіт.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора Тернопільської області задовольнити.

Ухвалу Кременецького районного суду Тернопільської області від 29 грудня 2008 року скасувати, а матеріали за поданням головного державного виконавця ВДВС Кременецького районного управління юстиції Тернопільської області щодо ОСОБА_1 направити на новий судовий розгляд у той же суд іншим суддею.