Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 24 грудня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою позивача - ВАТ "Укрнафта" в особі НГВУ "Охтирканафтогаз" на судові рішення щодо ОСОБА_1

Вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 18 листопада 2008 року засуджено

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, на підставі ст. 89 КК України судимості не має,

за ч. 1 ст. 185 КК України на один рік виправних робіт із відрахуванням 20 % із заробітку щомісяця в дохід держави.

Цим же вироком відмовлено у задоволенні цивільного позову ВАТ "Укрнафта" в особі НГВУ "Охтирканафтогаз" про стягнення із засудженого 2160 грн. матеріальної шкоди у зв’язку з безпідставністю позовних вимог.

Постановлено речові докази по справі – дизельне пальне в кількості 160 літрів повернути власнику – ВАТ "Укрнафта" в особі НГВУ "Охтирканафтогаз" у рахунок відшкодування завданих збитків.

Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 3 лютого 2009 року вирок залишено без змін.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 15 серпня 2008 року приблизно о 16 год., працюючи машиністом трубоукладальника НГВУ "Охтирканафтогаз" ВАТ "Укрнафта", під час розробки свердловини "Доброславівка - 2" НГВУ "Охтирканафтогаз" поблизу сіл Ясенове та Розкопи Охтирського району таємно викрав із тракторів ТГ-124, державний номер ТО 503 СУ, та Т-170, державний номер ТО 538 СУ, 160 літрів дизельного палива на загальну суму 1080 грн.

Відмовляючи у задоволенні цивільного позову ВАТ "Укрнафта" в особі НГВУ "Охтирканафтогаз", суд визнав вимоги цивільного позивача безпідставними, оскільки викрадене дизельне пальне як речовий доказ підлягає відповідно до п. 5 ст. 81 КПК України поверненню власнику в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

За змістом касаційної скарги представник цивільного позивача посилається на безпідставність відмови у задоволенні цивільного позову ВАТ "Укрнафта" в особі НГВУ "Охтирканафтогаз" про відшкодування завданої ОСОБА_1 матеріальної шкоди в грошовому еквіваленті з огляду на порушення порядку органами досудового слідства зберігання речових доказів і наявності підстав сумніватися у належній якості пального, яке зберігалося у ОСОБА_1 Просить судові рішення щодо ОСОБА_1 у частині вирішення цивільного позову скасувати, позов задовольнити, стягнути із засудженого завдану матеріальну шкоду та витрати на інформаційно – технічні засоби за подання касаційної скарги.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, яка вважала, що судові рішення в частині вирішення цивільного позову підлягають скасуванню й направленню на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину, кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 185 КК України, а також щодо виду та розміру призначеного засудженому покарання є законними й обґрунтованими.

Що ж стосується доводів позивача про неправильне вирішення цивільного позову, то вони заслуговують на увагу.

Як убачається з матеріалів справи, цивільний позивач під час досудового слідства заявив цивільний позов про відшкодування шкоди у вигляді стягнення вартості викраденого пального.

В судовому засіданні представник цивільного позивача ВАТ "Укрнафта" в особі НГВУ "Охтирканафтогаз" підтримав заявлений позов й, посилаючись на наявність підстав сумніватися в належній якості пального, вилученого у ОСОБА_1 і переданого йому органами досудового слідства на зберігання всупереч вимог ст. 79 КПК України, просив повернути грошовий еквівалент даного пального .

Проте суд у вироку зазначив, що вважає за доцільне повернути пальне його власнику - ВАТ "Укрнафта" в особі НГВУ "Охтирканафтогаз", оскільки воно є в наявності та зберігається у засудженого, й відмовив у задоволенні цивільного позову.

Таке рішення суду суперечить закону.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов’язати особу, яка завдала шкоду майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

З цього випливає, що право обирати форму відшкодування завданих матеріальних збитків належить потерпілому.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 року №3 "Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином і стягнення безпідставно нажитого майна" (v0003700-89) , при розгляді цивільного позову в кримінальній справі з питань, не врегульованих КПК України (1001-05) , суд може керуватися відповідними нормами ЦПК України (1618-15) .

Суд усупереч вимог ст.ст. 28, 328 КПК України, розглядаючи цивільний позов у кримінальній справі, не звернув увагу на положення цивільного законодавства у зв’язку з чим не забезпечив право позивача обирати форму відшкодування завданих злочином збитків.

Не звернув увагу на вказані недоліки при вирішенні цивільного позову й апеляційний суд, який також допустив порушення закону, оскільки, незважаючи на заперечення цивільного позивача, визнав правильним повернення власнику - ВАТ "Укрнафта" в особі НГВУ "Охтирканафтогаз" викраденого пального в рахунок відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди.

У зв’язку з вищевикладеним судові рішення по справі в частині вирішення цивільного позову необхідно скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.

Одночасно належить виключити з вироку рішення суду про передачу речового доказу – дизельного пального власнику – ВАТ "Укрнафта" в особі НГВУ "Охтирканафтогаз". Дане питання щодо вказаного речового доказу підлягає вирішенню в порядку ст. ст. 409, 411 КПК України.

Що ж стосується прохання у касаційній скарзі про задоволення цивільного позову та стягнення із засудженого витрат на інформаційно – технічні засоби за подання касаційної скарги, то відповідно до ст. 396 КПК України прийняття такого рішення у результаті касаційного розгляду справи не передбачено.

Керуючись статтями 395 і 396 КПК України, колегія суддів, –

касаційну скаргу цивільного позивача ВАТ "Укрнафта" в особі НГВУ "Охтирканафтогаз" задовольнити частково.

Вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 18 листопада 2008 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 3 лютого 2009 року щодо ОСОБА_1 в частині вирішення цивільного позову ВАТ "Укрнафта" в особі НГВУ "Охтирканафтогаз" скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.

Виключити з вироку рішення про передачу речового доказу – дизельного пального власнику – ВАТ "Укрнафта" в особі НГВУ "Охтирканафтогаз". Питання щодо вказаного речового доказу вирішити в порядку, передбаченому статтями 409, 411 КПК України.