розглянула в судовому засіданні в м.Києві 24 грудня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та касаційними скаргами засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на вирок апеляційного суду м.Севастополя від 29 липня 2009 року.

Цим вироком

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого,

востаннє 26 квітня 2006 року Ленінським районним судом м.Севастополя за ч.3 ст. 186 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України покарання за сукупністю злочинів призначено у виді 5 років позбавлення волі,

засуджено за п.6 ч.2 ст. 115 КК України на 11 років позбавлення волі; за ч.4 ст. 187 КК України на 9 років позбавлення волі; за ч.2 ст. 187 КК України України на 8 років позбавлення волі; за ч.2 ст. 186 КК України на 5 років позбавлення волі; за ч.2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України покарання за сукупністю злочинів визначено у виді 11 років позбавлення волі і на підставі ч.4 ст. 70 КК України остаточне покарання визначено у виді 12 років позбавлення волі.

За ч.3 ст. 185 КК України ОСОБА_5 виправдано за недоведеністю його участі у вчиненні злочинів.

ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, не судимого,

засуджено за ч.2 ст. 187 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю, за ч.1 ст. 263 КК України на 2 роки позбавлення волі, за ч.1 ст. 317 КК України на 4 роки позбавлення волі, за ч.2 ст. 315 КК України на 7 років позбавлення волі, за ч.2 ст. 307 КК України на 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю. На підставі ст. 70 КК України покарання за сукупністю злочинів визначено у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю.

Задоволено цивільні позови за епізодами злочинів, за якими ОСОБА_5 визнано винним, і залишено без задоволення ті цивільні позови, які заявлено за епізодами злочинів, за якими ОСОБА_5 виправдано.

З засуджених стягнуто судові витрати.

ОСОБА_5 і ОСОБА_6 засуджено за вчинення таких злочинів.

В ніч з 31 березня на 1 квітня 2006 року ОСОБА_5 і ОСОБА_6, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, за попередньою змовою, знаходячись поблизу міського кладовища у м.Севастополі, вчинили розбійний напад на ОСОБА_7, застосувавши насильство, що є небезпечним для життя і здоров`я потерпілої. При цьому ОСОБА_5 наніс їй удар каменем по голові, разом з ОСОБА_6 вони завдали їй чисельні удари кулаками і ногами по голові та тулубу. ОСОБА_5 також погрожував ножем і заподіяв різані рани шиї, рук та обличчя, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. Після чого заволоділи її майном, що було у сумочці, на суму 230 грн. Коли вони вже стали відходити від потерпілої, яка залишалася лежати на землі, ОСОБА_5, помітивши на ній ювелірні прикраси, вирішив заволодіти ними та знов напав на ОСОБА_7, застосував насильство, що є небезпечним для життя та здоров`я потерпілої, та з метою умисного вбивства з корисливих мотивів, кинув їй на голову із значною силою камінь, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження у виді відкритої черепно-мозкової травми. Однак, зняти з потерпілої золоту каблучку ОСОБА_5 не зміг і з місця події втік.

Через короткий проміжок часу настала смерть ОСОБА_7 на місці вчинення злочину.

Крім того, ОСОБА_5 в період з 11 грудня 2004 року по 17 квітня 2006 року вчинив повторно 24 епізоди крадіжок чужого майна, 16 епізодів грабежів, в тому числі і за попередньою змовою групою осіб, 8 епізодів розбою.

З обвинувачення ОСОБА_5 виключено епізоди крадіжок у травні 2004 року, серпні, жовтні та грудні 2005 року, а також 3 епізоди грабежів у грудні 2005 року та березні 2006 року, оскільки в цей час, згідно з матеріалами справи, він знаходився на стаціонарному лікуванні у психіатричній лікарні та в оздоровчому таборі, за епізодом грабежу Мисякіної 14.03.2006 року у судовому засіданні потерпіла впевнено заявила, що злочин щодо неї вчинив ОСОБА_6, а не ОСОБА_5, на досудовому слідстві при впізнанні по фотокартці вона помилково вказала на ОСОБА_5.

ОСОБА_6, крім того, на початку серпня 2005 року незаконно придбав 29 патронів, які є боєприпасами, та незаконно зберігав їх у нежилому будинку №7 по вул.Херсонській у м.Севастополі до 28 квітня 2006 року. У березні – квітні 2009 року ОСОБА_6 схилив неповнолітнього ОСОБА_5 до вживання психотропної речовини, 12 квітня 2006 року незаконно виготовив психотропну речовину, частину якої незаконно збув неповнолітньому ОСОБА_5 шляхом ін’єкції, а решту – 18 мл (0,48 гр.) незаконно зберігав у дачному будинку №3 у СТ "Маяк" у Гагарінському районі м.Севастополя до 25 квітня 2006 року. Приміщення у цьому будинку він 12 квітня 2006 року надав ОСОБА_8 для незаконного вживання психотропних речовин, якому також збув таку речовину шляхом ін’єкції та схилив його і неповнолітнього ОСОБА_5 повторно до вживання психотропної речовини.

У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок скасувати, справу направити на новий судовий розгляд. Посилається на необгрунтованість вироку у частині виправдання ОСОБА_5, а також неправильне вирішення цивільних позовів. Крім того, посилається на м`якість покарання, призначеного ОСОБА_6, який негативно характеризується, вчинив тяжкі злочини, в тому числі, пов’язані з незаконним обігом психотропних речовин. Тому вважає, що у суду не було підстав для призначення йому мінімального покарання, передбаченого санкціями статей КК України (2341-14) , за якими він засуджений.

У доповненні до касаційного подання, прокурор посилається на неправильне призначення покарання ОСОБА_5 за ч.2 ст. 187 КК України, оскільки він вчинив злочин у неповнолітньому віці і йому не можна було призначити покарання більше ніж 7 років позбавлення волі.

У касаційних скаргах:

- засуджений ОСОБА_5 просить вирок скасувати, а справу закрити у зв`язку з недоведеністю його участі у вчиненні злочинів. Посилається на те, що він засуджений безпідставно за злочини, які не вчиняв, показання на досудовому слідстві давав внаслідок застосування незаконних методів. Одночасно просить пом’якшити йому покарання.

- засуджений ОСОБА_6 просить вирок змінити, пом`якшити йому покарання у зв`язку з поганим станом його здоров’я.

Заслухавши доповідь судді Шевченко Т.В., засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які підтримали касаційні скарги, прокурора Волошину Т.Г., яка касаційне подання підтримала тільки у частині неправильності призначення покарання ОСОБА_5 за ч.2 ст. 187 КК України, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно та касаційна скарга засудженого ОСОБА_5 підлягають частковому задоволенню, а вирок зміні з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_5 і ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, за які вони засуджені, ґрунтується на доказах, що були досліджені в судовому засіданні.

Так ОСОБА_5 і ОСОБА_6 під час досудового слідства визнавали свою вину і давали детальні показання щодо вчинених злочинів. Так, ОСОБА_5 пояснював про те, що разом з ОСОБА_6 вони вчинили розбійний напад на жінку біля кладовища, побили її, ОСОБА_6 дав йому ніж, яким він порізав жінці обличчя, забрали сумку і пакет, що були у потерпілої. Коли вже відходили від неї, він повернувся і для того, щоб заволодіти її золотими прикрасами, кинув їй на голову камінь вагою близько 4,5 кг., однак зняти каблучку не зміг. Також він давав детальні показання щодо вчинення ним інших розбійних нападів, грабежів і крадіжок (т.3 а.с.89-95, 181-183, т.9 а.с.286-287, 292, 297, 302, 309-310, т.8 а.с.35, 46-48, 86-92).

ОСОБА_6 давав показання про обставини вчинення розбійного нападу та умисного вбивства ОСОБА_7, аналогічні показанням ОСОБА_5, а також надав детальні показання щодо придбання та зберігання ним патронів, виготовлення психотропної речовини, її зберігання та вживання з ОСОБА_5 і ОСОБА_8 (т.3 а.с.181-184, 192, 193-195. т.10 а.с.95, 105).

Звертає на себе увагу той факт. що саме ОСОБА_6 пояснив у свої показаннях про те, що у сумочці ОСОБА_7 були манікюрні ножиці, і при його затриманні ці ножиці у нього були вилучені (т.3 а.с.59, 176-179 ).

Ці показання засуджених на досудовому слідстві суд обґрунтовано визнав допустимими доказами, оскільки даних про те, що вони отримані з порушенням закону, не було. Заяви засуджених про застосування незаконних методів слідства перевірялися як прокурором, так і судом, і не знайшли свого підтвердження.

Крім того, показання засуджених щодо вчинених ними злочинів підтверджуються іншими доказами. Згідно з показаннями свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_10, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 розповіли їм про те, що це вони вбили дівчину на кладовищі і розповіли подробиці вбивства. Свої показання свідок ОСОБА_10 підтвердила на очній ставці з ОСОБА_6 (т.3 а.с.45-46). З протоколів відтворення обстановки і обставин події за участі ОСОБА_5 і ОСОБА_6 видно, що вони детально показували і розповідали про обставини вчинення ними злочинів щодо ОСОБА_7 (т.3 а.с.3, а.с.89-95, 193-195). Згідно з протоколом огляду місця події 1 квітня 2006 року за огорожею міського кладовища м.Севастополя було виявлено труп жінки із чисельними тілесними ушкодженнями в області голови. Поруч з трупом знаходилися каміння зі слідами бурої речовини (т.1 а.с.70-74, 84-102). Встановлено, що вага одного з цих каменів – 11 кг. 850 г. (т.1 а.с.77). Згідно з висновком судово-медичної експертизи смерть ОСОБА_7 настала від відкритої черепно-мозкової травми. На трупі також було виявлено різані і колото-різані поранення на руках, шиї та обличчі, які були спричинені до заподіяння черепно-мозкової травми (т.2 а.с.129-132). В цій частині висновок судово-медичної експертизи цілком співпадає з показаннями засуджених про обставини вчинення ними злочинів щодо ОСОБА_7.

За епізодами інших розбійних нападів винність ОСОБА_5 підтверджується його явками з повинною та протоколами відтворення обстановки і обставин події (т.9 а.с.191, 114-116, 69-73, 251, 270-273, т.4 а.с.15, т.8 а.с.49-72); показаннями потерпілих ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 про обставини вчинених щодо них злочинів; висновками судово-медичної експертизи про наявність у потерпілих тілесних ушкоджень, які могли виникнути за вказаних ними обставин (т.9 а.с.204, т.9 а.с.107, т.4 а.с.49). Потерпілі ОСОБА_13 (т.9 а.с.56) та ОСОБА_16 (т.4 а.с.21) впізнали ОСОБА_5 по фотокартці як особу, що вчинила на них розбійний напад. За епізодом розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_13 обставини злочину також підтвердив свідок ОСОБА_17 (т.9 а.с.66).

За епізодами грабежів винність ОСОБА_5 підтверджується явками з повинною ОСОБА_5 та протоколами відтворення обстановки і обставин події за його участі (т.11 а.с.362, т.12 а.с.232-238, 261, т.8 а.с.49-72 т.4 а.с.143, 165, 192, 216, 250 т.5 а.с.68, 89, 161, 186, 217, т.6 а.с.65, 15, 86 т.7 а.с.74, 144, 190, 210); показаннями потерпілих ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34 про обставини вчинення щодо них злочинів. Згідно з протоколами пред’явлення фотознімків для впізнання потерпілі ОСОБА_20, ОСОБА_29, ОСОБА_32, ОСОБА_34 впізнали ОСОБА_5 як особу, що вчинила відкрите викрадення їхнього майна.

За епізодами крадіжок винність ОСОБА_5 підтверджується його явками з повинною та протоколами відтворення обстановки і обставин події за його участю (т.5 а.с.24, 161, т.6 а.с.15, 109, 156, т.7 а.с.16, 48, 98, т.8 а.с.49-72, т.9 а.с.171, 156-159, т.11 а.с.61, 105, 179, 209, 389, т.12. а.с.20, 102, 112, 173, 232-238, 260, 262, 263); показаннями потерпілих ОСОБА_35 та ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49; повідомленнями підприємств про викрадення їхнього майна та його вартість (т.11 а.с.378-380, т.12 а.с.48, 83, 88, 90, 93, 114, 115, 133).

Винність ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, пов’язаних з незаконним обігом психотропних речовин, підтверджується: показаннями свідка ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, Щедрина і Лук’янова про вилучення у дачному будинку, де проживав ОСОБА_6, шприца із рідиною жовтого кольору, одноразових шприців з залишками речовини коричневого кольору, висновком судової експертизи про належність даних речовин до психотропних (т.10 а.с.35-36). З показань свідка ОСОБА_8 (т.10 а.с.81) та засудженого ОСОБА_5 (т.10 а.с.82-83) на досудовому слідстві видно, що за пропозицією ОСОБА_6 вони робили ін’єкції психотропної речовини, яку виготовляв ОСОБА_6. Сам ОСОБА_6 у явці з повинною підтверджував ці обставини (т.10 а.с.76).

За епізодом незаконного поводження з бойовими припасами винність ОСОБА_53 підтверджується показаннями свідків ОСОБА_54 та ОСОБА_55 про те, що вони були присутні при вилученні у нежилому буд.№7 по вул.Херсонській у м.Севастополі пакету, в якому знаходилися 29 патронів калібру 9 мм. ОСОБА_53, який був присутній при огляді пояснював, що знайшов ці патрони у серпні 2005 року і зберігав їх. Ці обставини підтверджуються також протоколом огляду місця події (т.10 а.с.47) та висновком судово-балістичної експертизи, згідно з яким зазначені патрони є бойовими припасами (т.10 а.с.64-66).

Згідно з висновками судово-психіатричних експертиз ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на психічні захворювання не страждають, можуть усвідомлювати свої дії та керувати ними (т.2 а.с.251-253, 240242).

Дослідивши ці та інші докази по справі, суд надав їм об’єктивної оцінки і правильно кваліфікував дії ОСОБА_5 за п.6 ч.2 ст. 115, ч.4 ст. 187, ч.2 ст. 187, ч.2 ст. 186, ч.2 ст. 185 КК України; ОСОБА_6 за ч.2 ст. 187, ч.1 ст. 263, ч.1 ст. 317, ч.2 ст. 315, ч.2 ст. 307 КК України.

Доводи засуджених про недоведеність їх участі у вчиненні злочинів спростовується сукупністю вищезазначених доказів.

Посилання у касаційному поданні прокурора на необгрунтованість виправдання ОСОБА_5 за окремими епізодами обвинувачення не можна визнати переконливими, оскільки, згідно з матеріалами справи на час вчинення цих злочинів ОСОБА_5 перебував в інших місцях (т.3 а.с.141-142), що викликало у суду обґрунтовані сумніви відносно доведеності його винності в цій частині обвинувачення. Відповідно до ч.3 ст. 327 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи про те, що судом не розглянуто цивільний позов потерпілого ОСОБА_37 та безпідставно збільшено суму, що стягнута на користь потерпілого ОСОБА_56, також не можна взяти до уваги, оскільки цивільний позов потерпілим може бути заявлений в порядку цивільного судочинства, а неправильно зазначена сума позову ОСОБА_56, очевидно, є опискою і може бути виправлена судом.

Покарання засудженому ОСОБА_6, відповідно до вимог ст. 65 КК України, обрано з урахуванням ступеня тяжкості вчинених злочинів, даних про його особу, конкретних обставин справи, і призначено у виді реального позбавлення волі на тривалий строк. Тому доводи прокурора про його надмірну м’якість є необґрунтованими.

Покарання ОСОБА_5 за ст.п.6 ч.2 ст. 115, ч.4 ст. 187, ч.2 ст. 186, ч.2 ст. 185 КК України також відповідає вищезазначеним вимогам закону. В той же час, призначене йому покарання за ч.2 ст. 187 КК України суперечить вимогам ч.3 ст. 102 КК України, оскільки за тяжкий злочин, вчинений у неповнолітньому віці, йому не можна призначити покарання більше 7 років позбавлення волі.

Головуючого	Верещак В.М.
суддів	Шевченко Т.В., Лавренюка М.Ю.
за участю прокурора	Волошиної Т.Г.
та засуджених	ОСОБА_5, ОСОБА_6