Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 24 грудня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 4 листопада 2008 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 13 січня 2009 року .

Вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 4 листопада 2008 року

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та жителя м. Ківерці Волинської області,

громадянина України,

раніше судимого 5 жовтня 2007 року Ківерцівським районним судом Волинської області за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 187 КК України на 4 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,

засуджено за ч. 1 ст. 152 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано покарання за вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 5 жовтня 2007 року та ОСОБА_4 остаточно визначено 4 роки 6 місяців позбавлення волі.

ОСОБА_4 визнано винним та засуджено за те, що він 28 квітня 2008 року о 1 годині 30 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння біля озера "Комсомольське" у м. Ківерці Волинської області, вступив у статеві зносини з потерпілою ОСОБА_5 із застосуванням фізичного насильства.

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 13 січня 2009 року цей вирок залишено без зміни.

У касаційному поданні прокурор, не оскаржуючи доведеності винуватості ОСОБА_4, правильності кваліфікації його дій та відповідності призначеного покарання вимогам ст. 65 КК України, порушує питання про зміну постановлених щодо нього судових рішень у зв’язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону. На обґрунтування своєї позиції зазначає, що суд у вироку, на порушення вимог ст. 323 КПК України, послався на показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які в судовому засіданні не допитувалися та їх показання, які вони давали на досудовому слідстві, у судовому засіданні не досліджувалися. Вважає, що посилання на показання цих свідків підлягають виключенню з мотивувальної частини вироку.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що в його задоволенні необхідно відмовити з наступних підстав.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні зазначеного у вироку злочину ґрунтується на доказах, зібраних у встановленому порядку, досліджених у судовому засіданні, належно оцінених судом, і в касаційному поданні не оспорюється.

Дії засудженого за ч. 1 ст. 152 КК України кваліфіковано правильно, а призначене покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, що також не оспорюється прокурором.

Згідно із ч. 1 ст. 398 КПК України підставою для скасування або зміни вироку є істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 370 КПК України істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.

Як убачається з мотивувальної частини вироку, суд на обґрунтування винності ОСОБА_4 послався на показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 й ОСОБА_9, дані ними під час досудового слідства, у яких вони підтверджували факт знайомства засудженого з потерпілою та їх перебування 28 квітня 2008 року о 01 год. 30 хв. на озері "Комсомольському" у м. Ківерці, що не оспорювалося ні засудженим, ні потерпілою.

За таких обставин, у даному конкретному випадку те, що вказані свідки не були допитані судом, а їх показання на досудовому слідстві не досліджувалися у судовому засіданні, не є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, оскільки це не вплинуло на правильність прийнятого судом рішення, із чим, по суті, погоджується і прокурор.

Оскільки передбачені ч. 1 ст. 398 КПК України підстави для зміни вироку щодо засудженого відсутні, колегія суддів не вбачає підстав для призначення справи до розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів,-

відмовити у задоволенні касаційного подання прокурора.