розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 24 грудня 2009 року справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 16 січня 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від 9 лютого 2009 року щодо ОСОБА_2,

постановою старшого слідчого з ОВС СВ ПС ДПА у м. Києві від 14 травня 2008 року порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Згідно з постановою про порушення кримінальної справи 24 грудня 2003 року ОСОБА_2 придбав у ВАТ "Харчомаш" за 1000000 грн. майновий комплекс, розташований по просп. 40-річчя Жовтня, 60 в м. Києві, який 31 грудня того ж року продав ТОВ "Екско" за 28258540 грн., з яких 28210000 грн. було перераховано останнім на рахунок ОСОБА_2 22 грудня 2003 року на підставі попереднього договору купівлі-продажу зазначеного майнового комплексу № 38/12 від 22 грудня 2003 року, укладеного між ними ще до купівлі ОСОБА_2 цього майнового комплексу у ВАТ "Харчомаш", що свідчить про здійснення ним перерахованих операцій з метою отримання прибутку. Решту коштів за придбаний майновий комплекс було перераховано ТОВ "Екско" на рахунок ОСОБА_2 25 лютого 2004 року. Проте декларації про доходи за 2003-2004 роки ОСОБА_2 до органів державної податкової служби не надав і податок на прибуток від продажу майнового комплексу у сумі 10840479 грн. 12 коп. до державного бюджету не сплатив, ухилившись від його сплати.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 16 січня 2009 року скаргу ОСОБА_2 на постанову про порушення кримінальної справи щодо нього задоволено, зазначену постанову скасовано і в порушенні кримінальної справи відмовлено.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від 9 лютого 2009 року цю постанову місцевого суду залишено без зміни.

У касаційному поданні прокурор не погоджується з викладеними у постанові й ухвалі висновками судів першої та апеляційної інстанцій, стверджує про наявність приводів та підстав до порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_2 і ставить питання про скасування вищевказаних судових рішень та залишення скарги ОСОБА_2 на постанову про порушення кримінальної справи щодо нього без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який вважав, що касаційне подання необхідно задовольнити частково, постанову місцевого суду та ухвалу апеляційного суду скасувати, а матеріали судового провадження за скаргою ОСОБА_2 на постанову про порушення кримінальної справи щодо нього направити на новий судовий розгляд, думку захисника, який заперечував проти касаційного подання, перевіривши матеріали судового провадження за скаргою ОСОБА_2 на постанову про порушення кримінальної справи та матеріали, на підставі яких було порушено кримінальну справу, обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що воно задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно зі ст. 94 КПК України кримінальна справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.

В постанові слідчого про порушення щодо ОСОБА_2 кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, за фактом ухилення його від сплати до державного бюджету податку на прибуток, отриманий ним внаслідок продажу ТОВ "Екско" в грудні 2003 року майнового комплексу, розташованого по просп. 40-річчя Жовтня, 60 в м. Києві, який він придбав у ВАТ "Харчомаш", зазначено, що ОСОБА_2 у встановленому законом порядку не подав до ДПІ в Шевченківському районі м. Києва декларацію про доходи, отримані протягом 2003-2004 років, та всупереч вимогам ст. ст. 9, 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26 грудня 1992 року № 13-92 не сплатив до бюджету податок на прибуток, ухилившись таким чином від його сплати.

Проте з матеріалів судового провадження за скаргою ОСОБА_2 на постанову про порушення щодо нього кримінальної справи видно, що відповідно до вимог ст. 12 згаданого Декрету 30 березня 2004 року до ДПІ за місцем його проживання по АДРЕСА_1 ним було подано декларацію про доходи, одержані у 2003 році, в якій, крім іншого, відображено й доход, отриманий ним від продажу вищезазначеного майнового комплексу.

Але згідно з п. "е" ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" до сукупного оподатковуваного доходу громадян, який відповідно до ст. 2 цього Декрету і є об’єктом оподаткування, не включаються суми, одержувані в результаті відчуження майна, що належить їм на правах власності, за нотаріальне посвідчення або за операції з відчуження якого сплачується державне мито чи плата за вчинення нотаріальних дій.

В матеріалах судового провадження за скаргою ОСОБА_2 на постанову про порушення кримінальної справи щодо нього містяться копії меморіальних ордерів про сплату ним державного мита за нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу майнового комплексу та квитанції про оплату нотаріальних послуг з посвідчення цих договорів.

Отже сума доходу, отримана ОСОБА_2 від продажу майнового комплексу, не входить до його сукупного оподатковуваного доходу та, відповідно, не підлягає оподаткуванню.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення касаційного подання прокурора та скасування постанови місцевого суду та ухвали апеляційного суду в даній справі.

Керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 16 січня 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від 9 лютого 2009 року щодо ОСОБА_2 – без зміни.