Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 24 грудня 2009 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника – адвоката ОСОБА_5 на вирок Апеляційного суду Закарпатської області від 8 жовтня 2009 року, яким частково скасовано вирок Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 30 липня 2009 року щодо

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не маючого судимості,

за ч. 2 ст. 286 КК України на п’ять років позбавлення волі, а на підставі ст. ст. 75, 104 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням на два роки іспитового строку.

Своїм вироком Апеляційний суд Закарпатської області призначив ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України чотири роки позбавлення волі.

ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 16 вересня 2008 року, всупереч вимог п. п. 12.1, 2.9, 1.10 Правил дорожнього руху України (1094-93-п) , перебуваючи в нетверезому стані за кермом автомобіля "Опель Вектра" № НОМЕР_1, у с. Кострино Великоберезнянського району виїхав на узбіччя центральної дороги і збив пішохода ОСОБА_7, що спричинило її смерть.

У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_5 просить змінити вирок апеляційного суду і пом’якшити покарання засудженому. На думку захисника, апеляційний суд призначив ОСОБА_6 надмірно суворе покарання, оскільки не враховував молодий вік і позитивні характеристики засудженого.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора щодо відмови в задоволенні касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Судові інстанції правильно встановили фактичні обставини злочину. Їхні висновки про доведеність винуватості ОСОБА_6 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого, відповідають доказам у справі. Вони належно перевірені, всебічно й об’єктивно оцінені і в касаційній скарзі під сумнів не ставляться.

Вирішуючи питання щодо призначення покарання винуватому за ч. 2 ст. 286 КК України з застосуванням ст. ст. 75, 104 КК України, місцевий суд послався на неповнолітній вік ОСОБА_6, його позитивні характеристики, щире каяття і відшкодування збитків потерпілим, але не в повній мірі врахував наслідки цього злочину – смерть потерпілої і те, що Давидов незадовго до вчинення злочину уже притягався до адміністративної відповідальності за керування автомобілем у нетверезому стані і знову сів за кермо автомобіля в нетверезому стані та без прав на керування транспортним засобом. Крім того, суд фактично обійшов увагою рішення касаційної інстанції про скасування попереднього вироку щодо ОСОБА_6 через м’якість призначеного покарання за цей злочин.

Тому рішення апеляційного суду про скасування вироку місцевого суду і призначення ОСОБА_6 покарання у виді чотирьох років позбавлення волі є обгрунтованим. Твердження в касаційній скарзі щодо надмірної суворості такого покарання, на думку колегії суддів, є безпідставними.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційну скаргу захисника – адвоката ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Закарпатської області від 8 жовтня 2009 року щодо ОСОБА_6 – без зміни.