Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 22 грудня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на судові рішення щодо засудженого ОСОБА_1,

вироком Первомайського районного суду Автономної Республіки Крим від 3 грудня 2008 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше не судимого,

засуджено:

- за ч. 1 ст. 309 КК України на 1 рік позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 229-5 КК України 1960 року на 5 років і 1 місяць позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 307 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією ? частини майна, яке є його власністю;

- за ч. 1 ст. 317 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю вироків ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років і 1 місяць з конфіскацією ? частини майна, яке є його власністю.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він у березні 2000 року, незаконно придбавши без мети збуту особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс (маріхуану), вагою у висушеному стані 49,93 г, незаконно зберігав його за місцем свого проживання у будинку АДРЕСА_1.

Крім того, 16 квітня 2000 року та повторно 19 квітня 2000 року за місцем свого проживання схилив до вживання особливо небезпечного наркотичного засобу каннабісу (маріхуани) ОСОБА_2 та Калашнікова В.В., надавши для цього приміщення ганку свого будинку, та незаконно повторно збув їм вказаний наркотичний засіб.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 20 січня 2009 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

У касаційному поданні прокурор вважає, що постановлені у справі судові рішення щодо ОСОБА_1 підлягають зміні у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону. За доводами касаційного подання, неправильне застосування кримінального закону полягало в тому, що судом неправильно кваліфіковані дії засудженого за ч. 1 ст. 309 КК України 2001 року, оскільки санкцією ч. 1 ст. 229-6 КК України 1960 року передбачено більш м’яке покарання. Крім того, зазначає, що у засудженого відсутній склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 307 КК України.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора Колесниченка О.В., який підтримав доводи касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у поданні доводи, колегія суддів вважає, що воно підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні у березні 2000 року незаконного придбання та зберігання без мети збуту особливо небезпечного наркотичного засобу – канабісу ( маріхуани), а також у вчиненні 16.04 і 19.04 2000 року схиляння ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до вживання цього наркотичного засобу та надання для цього вказаним особам приміщення для вживання наркотичного засобу підтверджена наявними у справі доказами, і це не оспорюється у касаційному поданні прокурора.

Погоджуючись з кваліфікацією дій ОСОБА_1 у частині схиляння двох осіб до вживання наркотичного засобу за ч. 2 ст. 229-5 КК України 1960 року, в наданні приміщення з цією метою за ч. 2 ст. 317 КК України 2001 року, прокурор обґрунтовано вказує в касаційному поданні про необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_1 у частині незаконного придбання і зберігання ним наркотичного засобу без мети збуту з ч. 1 ст. 309 КК України 2001 року на ч. 1 ст. 229-6 КК України 1960 року.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 засуджений за вчинення у березні 2000 року цих дій. На той час його дії підлягали кваліфікації за ч. 1 ст. 229-6 КК України 1960 року, оскільки новий Закон – ч. 1 ст. 309 КК України 2001 року, передбачав за санкцією більш суворе покарання. Тому, відповідно до вимог ст. 5 КК України 2001 року, зазначені дії ОСОБА_1 суду належало кваліфікувати за ч. 1 ст. 229-6 КК України 1960 року.

Обґрунтованими є й доводи касаційного подання про безпідставність засудження ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 307 КК України.

Як убачається з матеріалів справи, показань свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, а також показань ОСОБА_1, 16.04.2000 року ОСОБА_1 за місцем свого проживання разом з указаними свідками викурили по-черзі одну цигарку з коноплею, а 19.04.2000 року там же, таким же способом по-черзі покурили коноплю з однієї заправки через пристрій з пластикової пляшки.

Із цими показаннями погодилися як органи досудового слідства, так і суд, не встановивши ніяких даних щодо підготовки ОСОБА_1 цигарки і пристрою для куріння коноплі з метою збуту іншим особам та здійснення такого збуту.

Куріння наркотичного засобу, приготовленого ОСОБА_1 для власного вживання з наступним курінням цього засобу по-черзі з іншими особами не утворює складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

На це не звернув увагу й апеляційний суд.

З огляду на викладене, судові рішення щодо ОСОБА_1 у частині його засудження за ч. 2 ст. 307 КК України підлягають скасуванню з закриттям справи за відсутністю в його діях складу цього злочину на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України.

Окрім того, при призначенні ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 229-5 КК України 1960 року, ч. 1 ст. 317 КК України 2001 року судом першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, не в повній мірі було враховано конкретні обставини справи, а саме те, що ОСОБА_1 під час досудового слідства та судового розгляду справи повністю визнав свою вину та щиро розкаявся, вперше притягувався до кримінальної відповідальності, позитивно характеризувався за місцем роботи й проживання, мав на утриманні вагітну дружину. Сукупність цих пом’якшуючих покарання обставин колегія суддів вважає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, які дають підстави для призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом.

Ураховуючи викладене та керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

частково задовольнити касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції.

Вирок Первомайського районного суду Автономної Республіки Крим від 3 грудня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 20 січня 2009 року щодо ОСОБА_1 змінити.

У частині його засудження за ч. 2 ст. 307 КК України 2001 року ці судові рішення скасувати, а справу провадженням закрити на підставі п.2 ч. 1 ст. 6 КПК України за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу цього злочину.

Перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч. 1 ст. 309 КК України 2001 року на ч. 1 ст. 229-6 КК України 1960 року і за цим законом призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

Пом’якшити призначене йому покарання: за ч. 2 ст. 229-5 КК України 1960 року із застосуванням ст. 69 КК України до 2 років і 6 місяців позбавлення волі; за ч. 1 ст. 317 КК України 2001 року із застосуванням ст. 69 КК України до 2 років позбавлення волі, та вважати його на підставі ст. 42 КК України 1960 року засудженим за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 229-6, ч. 2 ст. 229-5 КК України 1960 року, ч. 1 ст. 317 КК України 2001 року, на 2 роки і 6 місяців позбавлення волі.

У решті зазначені судові рішення щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.