Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 22 грудня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Автономної Республіки Крим на вирок Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 вересня 2008 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше неодноразово судимого,

останнього разу 23 березня 2005 року

за ч. 1 ст. 309 КК України до позбавлення

волі на строк один рік і два місяці,

засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України до виправних робіт за місцем роботи строком на один рік з відрахуванням 10% заробітку в доход держави.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 19 травня 2008 року близько 11 год., перебуваючи біля магазину "Ніка", що на Адміральському бульварі в м. Феодосії Автономної Республіки Крим, будучи у стані алкогольного сп’яніння, на ґрунті особистих неприязних стосунків, заподіяв ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування вироку з направленням справи на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону. На думку прокурора, суд необґрунтовано призначив ОСОБА_1 виправні роботи, оскільки він на момент постановлення вироку ніде не працював.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора Колесниченка О.В., який підтримав подання частково і просив вирок змінити та звільнити засудженого від покарання, призначеного за ч. 1 ст. 122 КК України на підставі ст. 7 КПК України, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у вироку злочину ґрунтується на доказах, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні, належно оцінених судом, і в касаційному поданні не оспорюється.

Дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 України кваліфіковано правильно, що також не заперечуються прокурором.

Разом з тим, відповідно до вимог ч. 1 ст. 57 КК України покарання у виді виправних робіт встановлюється на строк від шести місяців до двох років і відбувається за місцем роботи засудженого.

Як убачається з копії виписки трудової книжки, 29 серпня 2008 року ОСОБА_1 був звільнений з в/ч 09882, де він працював вантажником. Отже, на момент постановлення вироку від 16 вересня 2008 року він ніде не працював.

Проте суд при призначенні покарання за ч. 1 ст. 122 КК України зазначені обставини не врахував, чим порушив вимоги ч. 1 ст. 57 КК України.

Санкцією ч. 1 ст. 122 КК України крім виправних робіт передбачені покарання у виді обмеження та позбавлення волі.

У касаційному поданні питання про призначення засудженому більш суворого покарання не ставиться, а відповідно до ст. 397 КПК України Верховний Суд України не вправі посилити покарання, коли з цих підстав не внесено подання прокурора.

Тому колегія суддів, виходячи із роз’яснень, що містяться у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) , а також ураховуючи те, що ОСОБА_1 вчинив злочин середньої тяжкості, щиро кається, позитивно характеризується за місцем проживання, на підставі ст. 48 КК України та ч. 5 ст. 7 КПК України засуджений підлягає звільненню від покарання.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів, -

касаційне подання заступника прокурора Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

Вирок Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 вересня 2008 року щодо ОСОБА_1 змінити.

На підставі ст. 48 КК України і відповідно до ч. 5 ст. 7 КПК України звільнити ОСОБА_1 від покарання, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.