Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 22 грудня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора м. Києва на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2008 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше судимого 30 травня 2006

року за ч. 3 ст. 185 КК України до

позбавлення волі на строк два роки

і один місяць,

засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до позбавлення волі на строк п’ять років, за ч. 2 ст. 187 КК України до позбавлення волі на строк сім років.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання – позбавлення волі на строк сім років;

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

такого, що немає судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до позбавлення волі на строк чотири роки.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними у вчиненні таких злочинів.

ОСОБА_1, 5 квітня 2008 року близько 22 год. 15 хв., перебуваючи біля буд. № 11, що на пр. Перемоги в м. Києві, будучи у стані алкогольного сп’яніння, за попередньою змовою з невстановленою особою із застосування насильства, яке було небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, вчинив розбійний напад на ОСОБА_3, спричинивши йому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я та заволодів його майном на загальну суму 375 грн.

Крім того, 5 квітня 2008 року близько 23 год. 30 хв., перебуваючи біля буд. № 23, що на пр. Перемоги у м. Києві ОСОБА_1, будучи у стані алкогольного сп’яніння, за попередньою змовою з ОСОБА_2 та невстановленою особою із застосуванням насильства, яке не було небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, відкрито викрали майно на загальну суму 1300 грн., яке належало ОСОБА_4

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування вироку з направленням справи на новий судовий розгляд у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засуджених внаслідок невиправданої м’якості. Крім того, зазначає, що суд при призначенні покарання ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 187 КК України не застосував до нього додаткове покарання - конфіскацію майна, яке є обов’язковим.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора Пересунька С.В., який касаційне подання підтримав частково і просив вирок щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, а щодо ОСОБА_2 - залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 186 КК України, а також ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 186 КК України та кваліфікація їх дій є правильними і в касаційному поданні не оспорюється.

Колегія суддів вважає, що при призначенні покарання ОСОБА_2, а стосовно ОСОБА_1 щодо призначення йому основного покарання, судом дотримано вимоги ст. 65 КК України. Зокрема, суд врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, особи винних, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання і призначив цим засудженим покарання в межах санкції статей за якими вони були притягнуті до кримінальної відповідальності у виді позбавлення волі. Колегія суддів вважає, що призначене засудженим покарання є необхідним й достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів, а тому доводи касаційного подання прокурора про надмірну м’якість призначеного засудженим покарання є безпідставними.

Разом з тим, відповідно до санкції ч. 2 ст. 187 КК України крім основного покарання у виді позбавлення волі, передбачено додаткове покарання - конфіскація майна.

Однак, місцевий суд, призначаючи ОСОБА_1 покарання, не застосував до нього додаткове покарання - конфіскацію майна, передбачену санкцією ч. 2 ст. 187 КК України, як обов’язкове.

У зв’язку з цим, колегія суддів вважає, що судові рішення в частині призначення ОСОБА_1 покарання підлягають зміні.

Разом з тим, за наявності декількох обставин, що пом’якшують покарання та даних про особу засудженого, які не були враховані судом першої інстанції, зокрема те, що ОСОБА_1 частково визнав свою вину, позитивно характеризувався за місцем відбування покарання, має на утриманні неповнолітню дитину, частково відшкодував завдану шкоду потерпілому ОСОБА_3, колегія суддів вважає, що зазначені обставини дають підстави для призначення покарання ОСОБА_1 із застосуванням ст. 69 КК України без додаткового покарання у виді конфіскації майна.

За таких обставин, підстав для скасування вироку щодо ОСОБА_1 з направленням справи на новий судовий розгляд, про що йдеться у касаційному поданні прокурора, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів, -

касаційне подання заступника прокурора м. Києва задовольнити частково.

Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2008 року щодо ОСОБА_1 в частині призначення покарання змінити.

Вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до позбавлення волі на строк сім років без конфіскації майна.

У решті вирок щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без зміни.