Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши у судовому засіданні 22 грудня 2009 року у м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи апеляційним судом та касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1. на вирок Апеляційного суду Черкаської області від 22 вересня 2009 року,

Вироком Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 13 січня 2009 року

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженку с. Червоні Партизани

Носівського району Черкаської області,

таку, що не мала судимості на підставі ст. 89 КК України,

було засуджено за ч. 3 ст. 186 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1. звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки із покладенням на неї обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

Вирішено питання про речові докази відповідно до ст. 81 КПК України.

Як визнав суд, ОСОБА_1. визнано винуватою та засуджено за те, що вона 05 жовтня 2008 року приблизно о 22 годині в стані алкогольного сп’яніння в с. Кірове Корсунь-Шевченківського району Черкаської області проникла до будинку ОСОБА_2., де із погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілої, відкрито викрала у останньої золоті сережки, чим заподіяла матеріальну шкоду на загальну суму 751 грн.83 коп.

Розглядаючи справу в апеляційному порядку за апеляцією прокурора, Апеляційний суд Черкаської області скасував вирок щодо ОСОБА_1. у частині призначеного покарання і постановив свій вирок від 22 вересня 2009 року, яким за ч.3 ст. 186 КК України призначив покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, а в решті вирок районного суду залишив без зміни.

На цей вирок надійшло касаційне подання прокурора та касаційна скарга засудженої.

Прокурор, не заперечуючи доведеності вини та кваліфікацію дій ОСОБА_1., просить вирок апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Прокурор вказує про порушення судом вимог ст.ст. 332- 335 КПК України при постановленні вироку щодо ОСОБА_1., коли апеляційний суд, скасувавши вирок районного суду в частині призначеного покарання, не вказав у резолютивній частині вироку про засудження ОСОБА_1. за ч.3 ст. 186 КК України, а застосував формулювання, за яким вважав ОСОБА_1. засудженою за вказаним законом;

засуджена ОСОБА_1 у поданій скарзі, як видно з її змісту, просить скасувати вирок апеляційного суду в зв’язку із суворістю покарання і залишити вирок місцевого суду в частині призначеного їй покарання із застосуванням ст. 75 КК України. Вважає, що апеляційний суд не врахував усіх пом’якшуючих покарання обставин і призначив покарання, що не відповідає принципам справедливості. Зокрема, на її думку не враховано щире каяття, відшкодування заподіяної шкоди, позитивні характеристики та наявність двох неповнолітніх дітей.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора Матюшевої О.В. про часткове підтримання касаційного подання, виключення з мотивувальної частини вироку посилання на обтяжуючі обставини, які не передбачені ст. 67 КК України (про перебування ОСОБА_1. у розшуку за вчинення попереднього корисливого злочину та її засудження до реального покарання), перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання прокурора та касаційної скарги засудженої, колегія суддів не знаходить підстав для їх задоволення.

Висновок місцевого суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1. у відкритому викраденні майна ОСОБА_2., поєднаного з проникненням у житло та погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілої, з яким погодився суд апеляційної інстанції і правильність якого не окаржується прокурором та засудженою, стверджений доказами, котрим суд дав належну оцінку і є правильним.

Злочинні дії ОСОБА_1. правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 186 КК України, що теж не заперечується.

Твердження прокурора про істотне порушенням вимог кримінально-процесуального закону (ст.ст. 332- 335 КПК України) при постановленні вироку не заслуговують на увагу. Так, відповідно до вимог ст. 365 КПК України апеляційний суд перевіряв вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1. у межах апеляції прокурора. У зв’язку з цим він не наводив у своєму вироку доводи на підтвердження тих висновків районного суду, які не оспорено в апеляції, і скасував вирок лише в тій частині, в якій визнав необґрунтованим – у частині призначення засудженій ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України. Апеляційний суд визначив ОСОБА_1 за ч.3 ст. 186 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки, сумнівів щодо його виду та розміру не виникає.

Покарання, яке обране апеляційним судом ОСОБА_1, відповідає тяжкості злочину, даним про особу винної і визначено з урахуванням усіх обставин, що пом’якшують відповідальність. Зокрема апеляційний суд належним чином дослідив дані, що характеризують ОСОБА_1., урахував як щире каяття, так і відшкодування шкоди, позитивні характеристики та клопотання мешканців села, тобто всі ті обставини, на які посилається засуджена у касаційній скарзі, і визначив мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.3 ст. 186 КК України. Разом з тим, судом враховано вчинення злочину, який відноситься до категорії тяжких, як обставини, що обтяжують покарання визнано вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння та щодо особи похилого віку. Врахована й поведінка ОСОБА_1., яка передувала вчиненому злочину і дані щодо позбавлення ОСОБА_1. батьківських прав відносно двох неповнолітніх дітей. Своє рішення про призначення ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі апеляційний суд у відповідності з вимогами ст. 65 КК України належним чином умотивував і колегія суддів знаходить це рішення переконливим. У даному випадку призначене покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженої та попередження нових злочинів. Підстав для пом’якшення покарання, у тому числі й застосування ст. 75 КК України, колегія суддів не знаходить. Тому доводи скарги засудженої ОСОБА_1. щодо обрання їй невиправдано суворого покарання є необґрунтованими.

З огляду на наведене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційного подання прокурора та касаційної скарги засудженої.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б давали підстави для скасування вироку, не встановлено. Разом з тим, на підставі ст. 395 КПК України із мотивувальної частини вироку апеляційного суду необхідно виключити висновки про фактичне визнання обставинами, що обтяжують покарання - перебування ОСОБА_1. у розшуку за вчинення попереднього корисливого злочину та її засудження до реального покарання, адже ОСОБА_1 вважається такою, що не мала судимості відповідно до ст. 89 КК України, і вказані обставини не передбачені ст. 67 КК України, як такі, що обтяжують покарання.

Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора та касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1. залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Черкаської області від 22 вересня 2009 року щодо ОСОБА_1 без зміни.

На підставі ст. 395 КПК України із мотивувальної частини вироку апеляційного суду виключити висновки суду про визнання обставинами, що обтяжують покарання - перебування ОСОБА_1. у розшуку за вчинення попереднього корисливого злочину та її засудження до реального покарання.