Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

захисника ОСОБА_1

та засудженого ОСОБА_2

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 22 грудня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на судові рішення щодо ОСОБА_2

За вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20 січня 2009 року

засуджений за ч.2 ст. 368 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах та органах державної влади та їх апаратах, працівники яких здійснюють організаційно-розпорядчі обов’язки, на 2 роки, без конфіскації майна відповідно до ст. 77 КК України.

На підставі ст. 75 КК України суд вирішив звільнити ОСОБА_2 від відбування основного покарання, встановивши іспитовий строк 3 роки, і поклав на нього ряд обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 01 квітня 2009 року цей вирок залишено без змін.

Як встановив суд першої інстанції, ОСОБА_2, займаючи посаду слідчого СВ Васильківського МРВ ГУ МВС України в Київській області, з метою отримання хабара за закриття порушеної ним у жовтні 2007 року кримінальної справи за фактом вчинення невстановленою особою ДТП за ч. 2 ст. 286 КК України, у березні 2008 року запропонував ОСОБА_3., власнику автомобіля "Опель-Омега", на якому було скоєно ДТП, зробити це за винагороду в сумі 7 000 доларів США, а також пообіцяв повернути йому автомобіль.

03 липня 2008 року, біля 13 год. 30 хв., засуджений ОСОБА_2 одержав від ОСОБА_3. хабар у сумі 3 000 доларів США (по курсу НБУ – 14 548, 5 грн), тобто частину обумовленого хабара за закриття кримінальної справи і повернення ОСОБА_3. належного йому автомобіля. Після одержання указаних грошей ОСОБА_2 був затриманий працівниками СБУ.

У касаційному поданні, як видно із його змісту, прокурор фактично указує на м’якість призначеного ОСОБА_2. покарання із застосуванням ст. 75 КК України, у зв’язку з чим просить вирок та ухвалу скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав подання, заперечення захисника та засудженого про відсутність підстав для задоволення подання прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційному поданні прокурора, колегія суддів вважає, що це подання підлягає частковому задоволенню.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні наведених у вироку неправомірних дій та їх кваліфікація за ч. 2 ст. 368 КК України у касаційному поданні прокурором не оспорюється.

Що стосується призначення засудженому покарання, то на думку колегії суддів вирішення цього питання судом першої інстанції не відповідає загальним засадам призначення покарання.

Згідно з ч.1 ст. 75 КК України при прийнятті рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, суд враховує тяжкість вчиненого злочину, особу винного, інші обставини справи, що дають підстави вважати можливим виправлення особи без відбування покарання, та наводить їх у вироку.

Колегія суддів вважає, що по даній справі, приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_2 від відбування основного покарання, суд першої інстанції повною мірою не врахував характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого ОСОБА_2. злочину, який, відповідно до ст. 12 КК України, належить до категорії тяжких.

Крім того, як видно із змісту мотивувальної частини вироку при обґрунтуванні рішення про можливість застосування до ОСОБА_2 положень, передбачених ст. 75 КК України, за обставину, яка пом’якшує покарання, суд першої інстанції, зокрема, визнав щире каяття засудженого у вчиненому.

З врахуванням змісту показань засудженого, який як під час досудового слідства, так і у судовому засіданні фактично заперечував свою причетність до вчинення указаного у вироку злочину, визнання зазначеної обставини як пом’якшуючої є сумнівним, оскільки це суперечить встановленим по справі даним.

Таким чином, приймаючи до уваги наведене, обґрунтованими слід визнати викладені у поданні прокурора доводи щодо необґрунтованості рішення суду першої інстанції про можливість звільнення засудженого від відбування на підставі ст. 75 КК України.

Переліченим обставинам не було дано належної оцінки апеляційним судом, який при розгляді апеляції прокурора, що містила аналогічного змісту доводи стосовно м’якості призначеного ОСОБА_2. покарання, залишив апеляцію без задоволення.

Приймаючи це до уваги, а також враховуючи, що ніким із учасників судового розгляду не ставиться під сумнів правильність висновків суду першої інстанції щодо встановлених фактичних обставин та кваліфікації дій ОСОБА_2 колегія судді вважає правильним скасувати ухвалу апеляційного суду, якою цей вирок залишено без змін, а справу направити на новий апеляційний розгляд, під час якого необхідно, розглянувши апеляцію прокурора, прийняти по ній законне та обґрунтоване рішення, звернувши при цьому увагу на інші викладені у поданні прокурора доводи.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Київської області від 01 квітня 2009 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд у той же апеляційний суд.