Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши у судовому засіданні у м. Києві 22 грудня 2009 року справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на вирок Кіровського районного суду м. Донецька від 30 березня 2009 року щодо ОСОБА_1

вироком суду

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженку та жительку м. Макіївки

Донецької області, таку, що не мала судимості,

засуджено за ч.2 ст. 309 КК України до позбавлення волі на строк три роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1. звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки.

Відповідно до ст. 76 КК України на ОСОБА_1. покладено обов’язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти цей орган про зміну місця проживання чи роботи та періодично з’являтися для реєстрації.

Постановлено стягнути із ОСОБА_1 у доход держави 1 164 грн. 72 коп. судових витрат.

Вирішено питання про речові докази.

В апеляційній інстанції вирок щодо ОСОБА_1 не переглядався.

Як визнав суд, 18 лютого 2008 року приблизно о 21 годині ОСОБА_1., перебуваючи біля нічного клубу "Пінта" у Будьоновському районі м. Донецька, у невстановленої особи незаконно придбала психотропну речовину – МДМА (3,4 - метилендіоксиметамфетамін) та психотропну речовину, обсяг якої обмежено – амфетамін у невстановленій кількості, після чого перенесла вказану психотропну речовину до автомобіля "Сузукі Свіфт", де зберігала та перевозила без мети збуту.

19 лютого 2008 року у період часу з 16 години 10 хвилин до 17 години 20 хвилин, під час обшуку в автомобілі засудженої - "Сузукі Свіфт", співробітниками міліції було виявлено та вилучено 9 таблеток масою 2,104 г, що містять психотропну речовину МДАМА (3,4 - метилендіоксиметамфетамін) в кількості 0,410г, пакунки із порошкоподібною речовиною, що містить у собі психотропну речовину, обіг якої обмежено – амфетамін, загальною масою 7,584г, тобто у великих розмірах. Вказану психотропну речовину ОСОБА_1. незаконно придбала, перевозила та зберігала для особистого вживання, без мети збуту.

У касаційному поданні прокурор просить вирок суду щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на нове розслідування, у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та м’якістю призначеного покарання.

Прокурор вказує, що великий розмір вилученої у засудженої психотропної речовини вказує на наявність у ОСОБА_1 умислу на незаконний збут цієї речовини. Вважає, що дії винної необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 309 та ст. 307 КК України. Крім того, прокурор у касаційному поданні вказує, що суд безпідставно звільнив ОСОБА_1. від відбування покарання, не врахувавши тяжкість вчиненого злочину та ступінь його негативних наслідків.

Прокурор також зазначає, що суд безпідставно кваліфікував дії ОСОБА_1 як незаконне придбання, зберігання та перевезення особливо небезпечної психотропної речовини, оскільки диспозиція ч.2 ст. 309 КК України не містить такої кваліфікуючої ознаки, як особливо небезпечна психотропна речовина та необґрунтовано вказав у резолютивній частині вироку про звільнення ОСОБА_1 від відбування основного покарання, адже додаткове покарання їй не призначалося.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора Саленка І.В. про підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у поданні прокурора, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню частково.

Висновок суду щодо доведеності винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за якій її засуджено, прокурором не оспорюється.

Доводи прокурора щодо наявності у ОСОБА_1 умислу на незаконний збут психотропної речовини та кваліфікації її злочинних дій ще й за ст. 307 КК України, були предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Так, зі справи видно, що слідчим було винесено постанову про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст. 307 КК України, проведено досудове слідство, пред’явлено ОСОБА_1. обвинувачення за ч.2 ст. 307 КК України та складено обвинувальний висновок. Однак, прокурором винесено постанову про повернення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 на додаткове досудове слідство з підстав, у тому числі й щодо неправильної кваліфікації її злочинних дій за ч.2 ст. 307 КК України (а/с 221-224).

Після проведення додаткового досудового слідства ОСОБА_1. пред’явлено обвинувачення за ч.2 ст. 309 КК України. Обвинувачення засудженої за вказаною нормою кримінального закону було підтримане прокурором і справу направлено до суду.

У свою чергу суд, відповідно до вимог ст. 275 КПК України, розглянув справу в межах пред’явленого обвинувачення. Суд провів скорочене судове слідство, оскільки фактичні обставини справи учасниками судового розгляду, у тому числі й прокурором, не оспорювалися.

Крім того, із протоколу судового засідання убачається, що прокурор, який брав участь у розгляді справи місцевим судом, вважав, що дії ОСОБА_1 за ч.2 ст. 309 КК України кваліфіковані правильно.

Однак, у касаційному поданні прокурор наводить протилежні доводи та вважає, що дії ОСОБА_1 повинні кваліфікуватися і за ст. 307 КК України.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду щодо кваліфікації злочинних дій ОСОБА_1 за ч.2 ст. 309 КК України відповідає вимогам закону, а непослідовність позиції прокурора не може бути підставою для скасування вироку у даній справі.

Що стосується доводів прокурора про безпідставне звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, то як видно зі справи, прокурор у судовому засіданні просив суд звільнити винну від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України та покласти на неї обов’язки, передбачені ст. 76 КК України.

Урахувавши думку прокурора, а також те, що ОСОБА_1. судимості не має, характеризується позитивно, працює, має на утриманні малолітню дитину, суд, належним чином умотивував своє рішення та дійшов до обґрунтованого висновку про можливість виправлення засудженої без ізоляції її від суспільства.

Призначене винній покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним й достатнім для її виправлення.

Посилання прокурора на те, що суд при звільненні ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, безпідставно вказав що винну звільнено від відбування основного покарання, оскільки додаткове покарання їй не призначене, не може бути підставою для зміни вироку у цій частині. Вказана неточність може бути виправлена у порядку, передбаченому ст. 409 КПК України.

Разом із тим, твердження прокурора про неправильну кваліфікацію дії ОСОБА_1 як незаконне придбання особливо небезпечної психотропної речовини заслуговує на увагу, оскільки диспозиція ч.2 ст. 309 КК України такого критерію психотропної речовини як особливо небезпечна психотропна речовина, не містить.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що касаційне подання прокурора підлягає задоволенню частково, а вирок - зміні. Із обвинувачення ОСОБА_1 підлягає виключенню висновок суду про її злочинні дії щодо особливо небезпечної психотропної речовини.

Керуючись ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Донецької області задовольнити частково.

Вирок Кіровського районного суду м. Донецька від 30 березня 2009 року щодо ОСОБА_1 змінити. Виключити із обвинувачення ОСОБА_1 висновок суду про її злочинні дії щодо особливо небезпечної психотропної речовини.

У решті вирок залишити без зміни.