розглянула у судовому засіданні у м. Києві 22 грудня 2009 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_5 та їх захисників ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на вирок Суворовського районного суду м. Херсона від 24 липня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 24 березня 2009 року.

Вироком суду

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та жителя АДРЕСА_1,

раніше судимого:

- 15 квітня 2003 року Цюрупинським районним судом за ч.ч.2,3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на 3 роки. 16 липня 2005 року звільнений на підставі ст. 2 Закону України "Про амністію" від 31 травня 2005 року,

засуджено за ч.2 ст. 187 КК України до позбавлення волі строком на сім років і шість місяців з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.

ІНФОРМАЦІЯ_3,

уродженця с. Козачі Лагері Цюрупинського

району, жителя м. Херсона,

такого, що не мав судимості,

засуджено за ч.2 ст. 187 КК України до позбавлення волі строком на сім років з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.

Постановлено стягнути із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у доход держави по 448 грн. 33 коп. судових витрат з кожного.

Як визнав суд, 17 березня 2007 року приблизно о 19 годині, ОСОБА_4 за попередньою змовою із ОСОБА_5,, в приміщенні столярної майстерні по АДРЕСА_2, застосовуючи фізичне насильство, що є небезпечним для здоров’я потерпілих, завдали ОСОБА_8 та ОСОБА_9 чисельні удари руками й ногами в голову та по тулубу, а ОСОБА_9 – ще й цеглиною по голові, заподіявши ОСОБА_8 легкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_9 – легкі тілесні ушкодження із короткочасним розладом здоров’я, заволоділи грошима ОСОБА_8 у сумі 80 грн., мобільним телефоном ОСОБА_9 вартістю 270 грн., та майном ОСОБА_10, що знаходилося в приміщенні столярні, на загальну суму 450 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 24 березня 2009 року апеляції засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_5, захисника ОСОБА_11 та прокурора залишено без задоволення, а вирок Суворовського районного суду м. Херсона від 24 липня 2008 року – без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4, як видно зі змісту скарги, просить судові рішення щодо нього скасувати. Засуджений вважає, що розбійного нападу не вчиняв, що між засудженими та потерпілими була обопільна бійка, а гроші він знайшов у приміщенні майстерні, телефон та шліфувальну машинку забрав коли потерпілі спали.

Крім того, ОСОБА_4 вказує що йому безпідставно відмовили в ознайомленні з матеріалами справи та протоколом судового засідання.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, як видно зі змісту скарги, просить судові рішення щодо нього змінити та перекваліфікувати його злочинні дії на ст.ст. 125 та 185 КК України, а при призначенні покарання - застосувати ст. 69 КК України. Засуджений вказує, що судове слідство проведено із обвинувальним нахилом, його винність у вчиненні розбою не доведена, що умислу на розбійний напад та попередньої змови із ОСОБА_4 не було. Зазначає, що судом не достатньо враховані пом’якшуючі обставини, а саме те, що він судимості не має, характеризується позитивно, на утриманні має малолітню дитину, добровільно відшкодував завдану злочином шкоду.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 наводить доводи щодо відсутності у ОСОБА_4 умислу на вчинення розбійного нападу та вважає, що засуджені таємно заволоділи майном, оскільки вважали, що потерпілі, перебуваючи у стані сильного алкогольного сп’яніння, сплять. Захисник також зазначає, що оскільки потерпілому ОСОБА_8 було заподіяно легкі тілесні ушкодження, висновок суду про застосування до нього насильства, що не є небезпечним для здоров’я, є безпідставним. Вважає, що дії засуджених необхідно кваліфікувати за ч.2 ст. 185 та ч.ч.1, 2 ст. 125 КК України, оскільки події щодо заподіяння тілесних ушкоджень та заволодіння майном не пов’язані між собою. Крім того, захисник просить пом’якшити ОСОБА_4 покарання.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 зазначає, що у справі неправильно застосовано кримінальний закон, та призначено ОСОБА_5 суворе покарання. Захисник наводить аналогічні доводи щодо необхідності перекваліфікації дій на ст. 185 і ст. 125 КК України та щодо пом’якшення винному покарання.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг засуджених та їх захисників, колегія суддів не вбачає підстав для їх задоволення.

Висновок суду щодо винності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні розбою, стверджується сукупністю зібраних та перевірених у судовому засіданні доказів.

Як на докази винності засуджених суд підставно послався на показання потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які детально розповіли про обставини вчинення злочину щодо них.

Так, ОСОБА_8 у судовому засіданні повідомив, що 17 березня 2007 року, приблизно о 19 годині він разом із ОСОБА_9 та засудженими знаходилися у приміщенні столярної майстерні та вживали алкогольні напої. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 завдали йому ударів кулаками в обличчя та відібрали гроші в сумі 80 грн., що знаходилися в кишені одягу. ОСОБА_8 був також очевидцем побиття засудженими потерпілого ОСОБА_9

ОСОБА_12 у судовому засіданні підтвердив, що засуджені завдавали ударів ОСОБА_8, а коли він втрутився, йому також завдали ударів у різні частини тіла. ОСОБА_4 завдав йому удар цеглиною по голові, від чого він втратив свідомість, а коли отямився, виявив відсутність своїх речей.

Свої показання потерпілі підтвердили під час проведення відтворення обстановки та обставин події за їх участю.

Показання потерпілих є послідовними, узгоджуються між собою та стверджуються показаннями потерпілих ОСОБА_13, ОСОБА_14, свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16, а також даними, що є у протоколах огляду місця події, пред’явлення осіб для впізнання, відтворення обстановки та обставин події за участю засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_5, висновках судово-медичних експертиз, із яких убачається, що потерпілим заподіяно легкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_9 ще й з короткочасним розладом здоров’я.

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не заперечували свою причетність до заподіяння потерпілим тілесних ушкоджень. А їх твердженням про відсутність умислу на заволодіння чужим майном, суд надав критичну оцінку та визнав, що у такий спосіб вони намагаються пом’якшити кримінальну відповідальність.

Висновок суду щодо кваліфікація дій ОСОБА_4 та ОСОБА_5 саме за ч.2 ст. 187 КК України є правильним.

Посилання у касаційних скаргах на те, що дії засуджених необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 125 та ст. 185 КК України, були предметом перевірки суду як першої так і апеляційної інстанцій та не знайшли підтвердження у справі. Так, зі справи видно, що дії ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були охопленні єдиним умислом на вчинення розбійного нападу з метою заволодіння чужим майном. А твердження засуджених та їх захисників про те, що майном вони заволоділи таємно, спростовані показаннями потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9, яким суд підставно надав віри.

Призначаючи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України, урахував тяжкість вчиненого злочину та дані, що характеризують особи винних і дійшов до обґрунтованого висновку про призначення винним покарання саме у виді позбавлення волі. Так, судом ураховано, що засуджені перебували у стані алкогольного сп’яніння, що ОСОБА_4 раніше судимий. Також ураховано й те, що засуджені відшкодували потерпілим завдану шкоду, що ОСОБА_5 має на утриманні малолітню дитину та призначено покарання: ОСОБА_4 наближене до мінімально, передбаченого санкцією ч.2 ст. 187 КК України, а ОСОБА_5 – мінімальне.

Призначене винним покарання є необхідним і достатнім для їх виправлення. Підстав для пом’якшення покарання чи застосування ст. 69 КК України, не знайдено.

Суд апеляційної інстанції перевіряв доводи засуджених та захисника ОСОБА_11, аналогічні доводам касаційних скарг і не знайшов підстав для їх задоволення. З таким рішенням погоджується й колегія суддів Верховного Суду України.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б вказували на необхідність скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень, не знайдено.

Твердження ОСОБА_4 про те, що йому не надали можливість ознайомитися із матеріалами справи та протоколом судового засідання не можна визнати обґрунтованими, оскільки на досудовому слідстві з матеріалами справи він був ознайомлений про що складено відповідний протокол (а/с. 168), а після розгляду справи судом копії матеріалів справи та копію протоколу судового засідання ОСОБА_4 направлено за місцем відбування покарання (а/с 391, 392).

Не вбачаючи підстав для задоволення касаційних скарг засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_5 їх захисників ОСОБА_6 і ОСОБА_7, колегія суддів не знаходить підстав і для призначення справи до касаційного розгляду з викликом осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

головуючого	Синявського О.Г.,
суддів	Гриціва М.І. та Прокопенка О.Б.,