Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 22 грудня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 на судові рішення щодо ОСОБА_5,

вироком Здолбунівського районного суду Рівненської області від 22 грудня 2008 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

такого, що немає судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до позбавлення волі на строк сім років.

Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 2 червня 2009 року вирок щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.

ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він 1 лютого 2007 року близько 12 год. 30 хв., перебуваючи у підвальному приміщенні АДРЕСА_1, на ґрунті особистих неприязних стосунків, під час бійки, умисно завдав ОСОБА_6 близько 35 ударів кулаками, ногами, ножем та молотком по голові, тулубу та кінцівкам, спричинивши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження від яких той помер у лікарні.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 порушує питання про зміну судових рішень щодо ОСОБА_5 та перекваліфікацію його дії з ч. 2 ст. 121 КК України на ст. 124 КК України й на підставі Закону України "Про амністію" звільнити його від відбування призначеного покарання, а також зменшити суму моральної шкоди до 20 000 грн. Посилається на те, що засуджений, захищаючись від неправомірних дій потерпілого, перевищив межі необхідної оборони. Крім того, вказує на істотні порушення кримінально-процесуального закону та невиправдано суворе покарання.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні умисного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_6 ґрунтується на доказах, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні, належно оцінених судом і є обґрунтованим.

Цей висновок, зокрема, ґрунтується на показаннях засудженого ОСОБА_5 який не заперечував, що під час бійки з ОСОБА_6 завдав йому численні удари руками та ногами, а також ножем у різні частини тіла та молотком по голові.

При проведенні відтворення обстановки та обставин події ОСОБА_5 підтвердив свої показання та показував, як він заподіював тілесні ушкодження ОСОБА_6

З висновку судово-медичної експертизи вбачається, що у ОСОБА_6 було виявлено чисельні тілесні ушкодження у вигляді крововиливів, саден, ран на обличчі, переломів ребер, кісток носа, лівої лобної кістки, колото-різані рани грудної клітки, правого передпліччя, ніг, які були спричинені не менше ніж від тридцяти п’яти ударів. Смерть потерпілого ОСОБА_6 настала від великої крововтрати внаслідок переломів ребер зліва з ушкодженням легень у поєднанні з множинними колото-різаними ранами тулуба та кінцівок.

Винуватість засудженого ОСОБА_8 також підтверджується показаннями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, які повністю узгоджуються з даними протоколів огляду місця події, висновком судово-медичної експертизи щодо механізму заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6

Таким чином, дії ОСОБА_5 правильно кваліфіковані судом за ч. 2 ст. 121 КК України.

Посилання в касаційній скарзі на те, що засуджений захищаючись від неправомірних дій потерпілого спричинив йому тілесні ушкодження при перевищенні меж необхідної оборони, є необґрунтованими.

Як встановлено матеріалами справи, між ОСОБА_5 та ОСОБА_12 були неприязні стосунки. Під час чергового конфлікту, який відбувся між ними 1 лютого 2007 року в спортзалі, що в підвальному приміщенні на АДРЕСА_1, ОСОБА_5 наніс потерпілому чисельні удари руками, ногами, ножем у різні частини тіла.

Згідно з показаннями засудженого, після того, як ним були завдані потерпілому удари руками та ногами по тулубу, а також спричинені ножові поранення і той сидів на підлозі, ОСОБА_5 наніс йому ще удар молотком по голові.

Крім того, з висновку судово-медичної експертизи вбачається, що у потерпілого було виявлено тілесні ушкодження, які виникли не менше ніж від тридцяти п’яти ударів, спричинених у короткий проміжок часу, і ці ушкодження не могли виникнути при падінні.

За таких обставин, оцінивши в сукупності всі докази по справі, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_5 заподіяв ОСОБА_6 тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілого. В матеріалах справи відсутні докази вчинення ОСОБА_12 суспільно-небезпечного посягання стосовно ОСОБА_5, а тому доводи касаційної скарги про необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_5 на ст. 124 КК України є необґрунтованими.

Колегія суддів вважає, що тривалість та обсяг моральних переживань та душевних страждань пов’язаних із загибеллю сина потерпілого, компенсує йому визначений судом розмір моральної шкоди стягнутої з ОСОБА_5, а тому підстав для зменшення суми моральної шкоди, про що йдеться у касаційній скарзі, не має.

Покарання ОСОБА_5 призначено з дотримання вимог ст. 65 КК України та є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок, при перевірці судових рішень щодо ОСОБА_5 в касаційному порядку не виявлено.

Суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу щодо ОСОБА_5, дотримався вимог ст. 377 КПК України, належним чином проаналізував всі доводи поданих на вирок місцевого суду апеляцій захисника ОСОБА_4 та засудженого ОСОБА_5, на кожний з цих доводів дав вичерпну відповідь і обґрунтовано залишив вирок без зміни.

Оскільки передбачені ч. 1 ст. 398 КПК України підстави для скасування або зміни судових рішень щодо засудженого відсутні, колегія суддів не вбачає підстав для призначення справи до розгляду з обов’язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

К еруючись ст. 394 КПК України, колегія суддів, -

відмовити в задоволенні касаційної скарги захисника ОСОБА_4 щодо ОСОБА_5, засудженого вироком Здолбунівського районного суду Рівненської області від 22 грудня 2008 року.