Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 17 грудня 2009 року справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Донецької області від 21 квітня 2009 року, якою йому відмовлено у прийняті до розгляду його апеляційної скарги на постанову Харцизького міського суду Донецької області від 16 лютого 2009 року,

21 грудня 2008 року ОСОБА_1. звернувся до суду із заявою, в якій просив вирішити питання про долю речових доказів – касет з відеозаписами оперативно-технічних та оперативно-розшукових заходів, оскільки це питання не було вирішено вироком суду, та приєднати ці речові докази до матеріалів кримінальної справи.

Постановою Харцизького міського суду Донецької області від 16 лютого 2009 року ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні його заяви.

Цю постанову ОСОБА_1. оскаржив до апеляційного суду.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 21 квітня 2009 року, яка винесена в порядку, передбаченому ст. 357 КПК України, ОСОБА_1 відмовлено у прийнятті його апеляції до розгляду.

Як убачається з мотивувальної частини ухвали, суд своє рішення обґрунтував тим, що оскільки ОСОБА_1. 9 грудня 2008 року повністю відбув покарання, то на момент подачі своєї заяви до суду (25 грудня 2008 року) він не є тією особою, яка, відповідно до вимог ст. 348 КПК України, має право подавати апеляційну скаргу.

Крім того, апеляційний суд зазначив, що згідно з вимогами діючого кримінально-процесуального законодавства, зокрема ст. 347 КПК України вказана постанова місцевого суду не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

У касаційній скарзі та доповненні до неї ОСОБА_1. порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду з направленням справи на новий апеляційний розгляд. На обґрунтування своєї позиції зазначає, що твердження апеляційного суду про те, що він повністю відбув покарання, є неспроможними, оскільки на даний час він стоїть на обліку в КВІ м. Харцизька Донецької області і строк відбування покарання закінчується лише 28 жовтня 2009 року. Вказує на те, що постанова місцевого суду, якою йому було відмовлено у задоволенні його заяви, винесена в порядку ст. 411 КПК України, а тому вона, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 347 КПК України, може бути оскарженою в апеляційному порядку. Крім того посилається на те, що згідно з повідомленням апеляційного суду розгляд справи за його скаргою був призначений на 24 квітня 2009 року, проте розгляд справи відбувся 21 квітня 2009 року, у зв’язку із чим були порушені його процесуальні права.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав скаргу частково, перевіривши матеріали кримінальної справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Висновок судді апеляційного суду про те, що, оскільки ОСОБА_1. 9 грудня 2008 року відбув покарання, то він не є засудженим, а тому відповідно до вимог ст. 348 КПК України не є особою, яка має право подати апеляцію, є помилковим і не ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1. 9 грудня 2008 року відбув основне покарання і до 28 жовтня 2009 року відбував додаткове покарання, тобто на момент постановлення рішення апеляційним судом ОСОБА_1. ще відбував додаткове покарання.

Виходячи зі змісту норм кримінально-процесуального закону, які регламентують вирішення питань, пов'язаних із виконанням вироку, особа вважається засудженою до тих пір, доки не вирішені всі питання, пов'язані з виконанням вироку.

Отже, на момент прийняття рішення апеляційним судом ОСОБА_1. був засудженим.

Крім цього, суддя апеляційного суду, пославшись у своєму рішенні також на те, що у відповідності до вимог ст. 347 КПК України постановлене місцевим судом рішення не може бути оскаржено в апеляційному порядку, порушив вимоги ч. 1 ст. 359 КПК України, згідно з якої апеляційний суд відмовляє в прийнятті апеляції до свого розгляду тільки у випадку, якщо апеляція подана особою, яка не має на це право.

За таких обставин, ухвала апеляційного суду як постановлена з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону підлягає скасуванню, а справа – направленню на апеляційний розгляд, при якому належить прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Що стосується посилань у касаційній скарзі ОСОБА_1 на те, що апеляційний суд, розглянувши його апеляцію без його участі, порушив його процесуальні права, то вони є безпідставними.

Як убачається з матеріалів справи, апеляційний суд прийняв рішення про відмову в прийнятті апеляції ОСОБА_1 до свого розгляду при попередньому розгляді справи.

У відповідності до вимог ст. 357 КПК України попередній розгляд справи здійснюється в судовому засіданні суддею одноособово з обов'язковою участю прокурора. На судове засідання можуть бути викликані інші учасники судового розгляду, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Отже, законодавець не пов'язує попередній розгляд справи апеляційним судом з обов'язковою явкою інших, крім прокурора, учасників судового розгляду.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Донецької області від 21 квітня 2009 року, якою ОСОБА_1 відмовлено у прийнятті його апеляції до розгляду, с к а с у в а т и, а матеріали справи направити на апеляційний розгляд.