Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 15 грудня 2009 року справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на судові рішення щодо ОСОБА_2,

постановою прокурора Лутугинського району Луганської області від 24 січня 2009 року порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_2 за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 364 КК України.

Згідно з постановою, приводом та підставами для порушення кримінальної справи було те, що ОСОБА_2 будучи службою особою та обіймаючи посаду головного бухгалтера товариства з обмеженою відповідальністю "Лутугинский завод будівельних матеріалів", (далі ТОВ "Лутугинский завод будівельних матеріалів"), протягом 2006 та 2007 років, маючи умисел на внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, а також на складання і видачу завідомо неправдивих відомостей, складала, підписувала і надавала в Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту, звіти форми "10-ПІ поштова-річна "звіт про зайнятість і працевлаштуванню інвалідів" за 2006 та 2007 роки, де зазначала середньооблікову кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, а саме, у звіті за 2006 рік - 20 чоловік, у звіті за 2007 рік - 29 чоловік.

Відповідно до акту перевірки виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і сплати адміністративно-господарських санкцій за 2006-2007 роки, проведеною представниками Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на ТОВ "Лутугинский завод будівельних матеріалів" встановлено, що в 2006 році фактична кількість інвалідів, працевлаштованих вказаним підприємством, складала 6 чоловік, в 2007 році - 8 чоловік.

Крім того, ОСОБА_2 протягом 2006-2007 років, маючи умисел на зловживання службовим становищем, з метою невиплати адміністративно-господарських санкцій ТОВ "Лутугинским заводом будівельних матеріалів", шляхом вчинення службового підроблення, в зазначених звітах за 2006 і 2007 роки, штучно збільшила середньооблікову кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, що спричинило тяжкі наслідки для держави в особі Фонду соціального захисту інвалідів у вигляді ненадходження адміністративно-господарських санкцій на загальну суму 279 043 грн. 66 коп., що є особливо великим розміром.

Постановою Лутугинського районного суду Луганської області від 3 лютого 2009 року скасовано постанову про порушення кримінальної справи від 24 січня 2009 року та відмовлено у порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_2 за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 364 КК України. Приймаючи таке рішення, суддя послався на те, що в постанові про порушення кримінальної справи від 24 січня 2009 року та в наданих досудовим слідством матеріалах, на підставі яких було порушено кримінальну справу, відсутні достатні дані, які б вказували на вчинення ОСОБА_2 даних злочинів.

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 16 лютого 2009 року постанову місцевого суду залишено без зміни.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_2 з направленням справи на новий судовий розгляд у зв’язку з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону. Посилається на те, що суд першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність приводів і підстав для порушення даної кримінальної справи. На думку прокурора, для порушення кримінальної справи було достатньо даних, які вказували на наявність у діях ОСОБА_2 ознак злочинів, передбачених ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 364 КК України.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора Опанасюка О.В., який підтримав касаційне подання, захисника ОСОБА_1, який просив касаційне подання залишити без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_2 без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 94 КК України, підставами до порушення кримінальної справи є достатні дані, що вказують на наявність ознак злочину. На даній стадії перевіряється лише наявність об’єктивних ознак, що характеризують подію злочину. При цьому, закон не вимагає щоб органи дізнання, досудового слідства при вирішенні питання про порушення кримінальної справи надавали докази або вважали встановленими будь-які обставини.

Відповідно до ст. 236-8 КПК України місцевий суд, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи щодо конкретної особи, повинен перевірити наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, що стали підставою для ухвалення постанови. При цьому суд не вправі розглядати і заздалегідь вирішувати ті питання, що вирішуються судом при розгляді справи по суті. За змістом вказаної статті, постанова судді має бути вмотивованою. Суддя зобов’язаний вказати в постанові, які саме факти чи обставини покладені в основу прийнятого за скаргою рішення.

Вказані вимоги закону місцевим судом не було дотримано.

Як убачається з постанови Лутугинського районного суду Луганської області, скасовуючи постанову прокурора, суд зазначив, що в наданих матеріалах відсутні підстави для порушення кримінальної справи, а тому посилання в постанові прокурора на наявність достатніх даних, які б були підставами для порушення кримінальної справи є безпідставними. Однак мотивів прийняття такого рішення місцевий суд у постанові не навів.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 347 та ст. 382 КПК України, апеляційний суд, під час розгляду апеляцій на постанови місцевих судів, якими скасовані постанови про порушення кримінальної справи, повинен перевірити, чи дотримався суд першої інстанції під час розгляду скарг вимог, передбачених ст. 236-8 КПК України.

Разом з тим, апеляційний суд, перевіряючи доводи апеляції прокурора, не звернув увагу на допущені місцевим судом порушення закону й також постановив незаконне рішення, яким залишив без зміни постанову місцевого суду й при цьому, за відсутності у постанові місцевого суду мотивів прийняття такого рішення, зазначив в ухвалі про те, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про відсутність достатніх даних для порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_2 та навів переконливі мотиви на обґрунтування свого рішення.

За таких обставин, рішення суду першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

Оскільки колегія суддів відповідно до чинного законодавства при скасуванні судового рішення та направленні даної справи на новий судовий розгляд не вправі наперед вирішувати питання про наявність приводів і підстав для порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_2, як про це порушено питання в касаційному поданні, то воно підлягає задоволенню частково.

При новому судовому розгляді необхідно розглянути справу з дотриманням чинного законодавства та прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів, -

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.

Постанову Лутугинського районного суду Луганської області від 3 лютого 2009 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 16 лютого 2009 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд.