Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 3 грудня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 на вирок Біляївського районного суду Одеської області від 3 лютого 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Одеської області від 12 травня 2009 року щодо ОСОБА_5

Зазначеним вироком засуджено

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та мешканця с. В. Дальник Одеської

області, судимого 13 травня 2008 року Біляївським районним судом Одеської області за ч. 3 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі, звільненого на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік,

за ч. 2 ст. 186 КК України на чотири роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків ОСОБА_5 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки шість місяців.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_6, судові рішення щодо якого не оскаржуються.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Одеської області від 12 травня 2009 року вирок місцевого залишено без зміни.

ОСОБА_5 визнано винуватим та засуджено за те, що він 3 листопада 2008 року приблизно 00 годин 30 хвилин у стані алкогольного сп’яніння за попередньою змовою з неповнолітнім ОСОБА_6 з холодильника на АЗС "Світоч" у с. В.Дальник Біляївського району Одеської області відкрито викрали дві пляшки пива торгової марки "Рогань", чотири пляшки пива торгової марки "Чернігівське", сім пляшок енергетичного напою торгової марки "Ред Булл", чим заподіяли матеріальної шкоди ОСОБА_7 на загальну суму 80 гривень 10 копійок.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4, діючи в інтересах засудженого ОСОБА_5, посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок суворості, просить змінити оскаржувані судові рішення, перекваліфікувати дії ОСОБА_5 з ч. 2 ст. 186 на ч. 2 ст. 185 КК України та призначити покарання за цією нормою закону із застосуванням ст. 69 КК України, звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням. Своє прохання мотивує тим, що як у ході досудового слідства, та і під час судового розгляду справи необґрунтовано та неправильно було вставлено потерпілого. Вважає, що суд незаконно розглянув справу в порядку, передбаченому ст. 299 КПК України, оскільки ОСОБА_5 фактично визнавав свою вину лише частково. Вважає, що дії ОСОБА_5 слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 185 КК України. Звертає увагу на те, що при призначенні покарання ОСОБА_5 суд не врахував всіх обставин справи та даних про особу засудженого.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.

Винуватість ОСОБА_5 у відкритому викраденні чужого майна, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, за викладених у вироку обставин доведена об’єктивними доказами, що зібрані у передбаченому законом порядку і належним чином оцінені судом.

Доводи захисника про необхідність перекваліфікації дій засудженого ОСОБА_5 з ч. 2 ст. 186 на ч. 2 ст. 185 КК України не ґрунтуються на вимогах кримінального закону.

Згідно з фактичними обставинами справи, встановленими судом, які у касаційній скарзі не оспорюються, під час вчинення крадіжки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були викриті операторами автозаправочної станції ОСОБА_8 та ОСОБА_9, однак, не дивлячись на це, засуджені продовжили свої дії, направлені на заволодіння чужим майном та, утримуючи викрадені пляшки при собі, втекли з місця вчинення злочину.

Виходячи з наведеного, дії ОСОБА_5 кваліфіковано правильно за ч. 2 ст. 186 КК України.

При призначенні покарання ОСОБА_5 суд врахував тяжкість вчиненого злочину, який згідно зі ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких, обставини, які пом’якшують покарання, зокрема, щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку, обставини, які обтяжують покарання, а саме, вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння, дані про особу засудженого, який характеризується позитивно, будучи раніше судимим за корисливий злочин, вчинив новий тяжкий злочин під час іспитового строку, та призначив покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 186 КК України.

Підстав для застосування ст. 69 КК України колегія суддів не вбачає.

Посилання у касаційній скарзі на незаконність розгляду кримінальної справи у суді в порядку, передбаченому ст. 299 КПК України, позбавлені підстав.

Як убачається із протоколу судового засідання, ОСОБА_5 свою вину визнавав повністю. Засудженому було роз’яснено положення ч. 3 ст. 299 КПК України, зокрема, наслідки такого порядку розгляду справи.

Що стосується визнання ОСОБА_7 потерпілою, а не представником цивільного позивача, то наведене порушення не є таким, що істотно вплинуло на правильність встановлення винуватості ОСОБА_5, кваліфікації його дій та призначення покарання. Крім того, заподіяну матеріальну шкоду було відшкодовано матір’ю засудженого технічному директору ТОВ "Світоч" ОСОБА_10 до розгляду справи судом.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, що тягнуть скасування чи зміну оскаржуваного судового рішення, не встановлено.

Таким чином, при перевірці даної справи не виявлено передбачених ч. 1 ст. 398 КПК України підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів –

У задоволенні касаційної скарги захисника ОСОБА_4 відмовити.