Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 1 грудня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Одеської області на постанову Татарбунарського районного суду Одеської області від 16 червня 2009 року щодо ОСОБА_1

Цією постановою

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, громадянина України, уродженця та мешканця с. Тузли Татарбунарського району Одеської області, раніше не судимого,

- звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 365, ч.1 ст. 384 КК України з передачею його на поруки трудовому колективу Татарбунарської районної державної лікарні ветеринарної медицини Одеської області.

ОСОБА_1 органами досудового слідства обвинувачувався у вчиненні злочинів за таких обставин.

01.07.2003 року рішенням загальних зборів власників майнових паїв колишнього КСП "Перемога" Татарбунарського району Одеської області база відпочинку "Золотий колос" залишковою вартістю 83590 грн., яка розташована на території курорту "Лебедівка" Татарбунарського району Одеської області, була розпайована між 57 колишніми членами зазначеного колективного сільгосппідприємства відповідно до їх майнових паїв.

Відповідно до зазначеного рішення, при розпаюванні громадянам були передані будиночки № 1-27, 30, будиночок двоповерховий, будинок їдальні, що були оцінені в сукупності тотожно вартості бази відпочинку. Наявне на базі майно (сарай, ємність з опорами, водогінні мережі, очисні спорудження, колодязь, мережі електропостачання, огорожа, ворота і душові) при зазначеному розпаюванні не оцінювалося і не розподілялося між колишніми членами КСП "Перемога". Зазначене майно при реорганізації КСП "Перемога" у ТОВ "Перемога" документально від першого підприємства другому не передавалося, у зв'язку з чим у відповідності ст. 335 ЦК України повинно було б перейти за рішенням суду в комунальну власність Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області.

ОСОБА_1, будучи зборами засновників (протокол зборів від 01.03.2003 року без номера) обраним виконуючим обов'язки директора ТОВ "Перемога", тобто службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими функціями, умисно перевищив свої службові повноваження тим, що 15.02.2004 року уклав договір оренди майна з умовою викупу з приватним підприємцем ОСОБА_2 та на підставі акту прийому-передачі від 20.02.2004 року передав останньому сарай дерев'яний, ємність з опорами, водопровідні мережі та очисні споруди, колодязь, душові, туалет, мережі електропостачання, огорожі й ворота, розташовані на території бази відпочинку "Золотий колос" курорту "Лебедівка" Татарбунарського району Одеської області, яке раніше належало КСП "Перемога", без будь-яких повноважень по розпорядженню даним майном.

Згідно з висновком експертизи, залишкова вартість зазначеного вище майна становила 30439 грн. 49 коп., чим було спричинено шкоду Тузловській сільській раді Татарбунарського району Одеської області на зазначену суму.

Крім того, ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він 03.10.2007 року з 14 год. 50 хв. до 16 год. 00 хв., будучи допитаним як свідок по кримінальній справі №85200700018 прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_3 в прокуратурі Татарбунарського району та попередженим у відповідності до ст. 71 КПК України про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України за дачу завідомо неправдивих показань, про що є його підпис у відповідному протоколі, дав завідомо неправдиві свідчення про те, що він підписав договір оренди устаткування бази відпочинку "Золотий колос" з приватним підприємцем ОСОБА_2 від 15.02.2004 року та акт прийому-передачі майна до нього від 20.02.2004 року в квітні 2006 року, а не датою, зазначеною в документах.

Будучи допитаним як свідок по зазначеній кримінальній справі слідчим прокуратури Саратського району Одеської області ОСОБА_4 22.11.2007 року (в протоколі допиту зазначена дата 22.12.2007 року) з 11 год. 10 хв. до 15 год. 20хв. в прокуратурі Саратського району, ОСОБА_1 визнав, що при допиті як свідок 03.10.2007 року він дав прокурору відділу прокуратури Одеської області неправдиві свідчення про дату підписання ним договору оренди устаткування бази відпочинку "Золотий колос" і акту прийому-передачі майна до нього, та дав правдиві показання про дату і час складання зазначених документів, а саме в дати, вказані в цих документах.

Зазначені дії ОСОБА_1 органами досудового слідства були кваліфіковані за ч.1ст. 365, ч.1 ст. 384 КК України.

Справа надійшла до суду з обвинувальним висновком.

У судовому засіданні Татарбунарський районний суд Одеської області постановою від 16 червня 2009 року закрив справу щодо ОСОБА_1 на підставі ст. 47 КК України і ст. 10 КПК України з передачею його на поруки трудовому колективу Татарбунарської районної лікарні ветеринарної медицини Одеської області за місцем його роботи за клопотанням трудового колективу. При цьому суд урахував те, що ОСОБА_1 уперше вчинив злочини невеликої та середньої тяжкості, повністю визнав свою вину, щиро покаявся, активно сприяв розкриттю злочину та позитивно характеризувався.

У апеляційному порядку справа не переглядалась.

У касаційному поданні заступник прокурора Одеської області стверджує про неправильне застосування судом кримінального закону та істотні порушення кримінально-процесуального закону. Зокрема, вказує, що в порушення вимог п. 3 ст. 253 КПК України судом не було вирішено питання щодо визначення в справі цивільного позивача і безпідставно відхилено заяви членів Татарбунарського районного товариства громадян-власників майнових паїв бази сімейного відпочинку "Золотий колос" про визнання їх потерпілими по справі, оскільки, на думку прокурора, твердження суду про завдання діями ОСОБА_1 з перевищення службових повноважень шкоди не членам товариства, а Тузлівській сільській раді, є таким, що ґрунтувалося лише на припущеннях. Окрім того, вважає, що ОСОБА_1 незаконно визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 384 КК України. Мотивує свою позицію тим, що особа, яка на досудовому слідстві була допитана як свідок, а в ході розслідування справи її процесуальний статус змінився на підозрюваного, не могла бути притягнута до кримінальної відповідальності за дачу завідомо неправдивих свідчень, оскільки відповідно до ст. 43-1 КПК України мала право відмовитися від них. З огляду на викладене, просить скасувати постановлене щодо ОСОБА_1 судове рішення, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як убачається з матеріалів кримінальної справи, слідчим прокуратури Саратського району Одеської області 26.02.2009 року було пред’явлено обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні за вищевикладених обставин злочинів, передбачених ч. 1 ст. 365, ч. 1 ст. 384 КК України (т.5 а.с. 183-185).

З таким обвинуваченням погодився і прокурор, затверджуючи обвинувальний висновок і направляючи справу до суду для розгляду по суті (т.5 а.с. 207-218).

Таке ж обвинувачення при попередньому та судовому розгляді справи підтримував прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції (т. 5 а.с. 225, 285, 289зв.)

Під час судового розгляду справи ОСОБА_1, щиро розкаявшись, повністю визнав свою вину у інкримінованих йому злочинах та заявив клопотання про передачу його на поруки колективу за місцем роботи. При цьому ним було надано суду відповідне клопотання та протокол зборів трудового колективу Татарбунарської районної державної лікарні ветеринарної медицини, а також довідку про роботу в цій установі. Прокурор, який брав участь у розгляді справи, вважав за можливе задовольнити клопотання ОСОБА_1 про звільнення його від кримінальної відповідальності з передачею на поруки колективу установи за місцем роботи (т.5 а.с.290зв).

Після того суд ухвалив постанову про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 365, ч. 1 ст. 384 КК України з передачею його на поруки колективу Татарбунарської районної державної лікарні ветеринарної медицини, вказавши передбачені ст. 47 КК України правові підстави прийняття такого рішення та вирішивши це питання відповідно до вимог ст. 10 КПК України.

Це рішення суду прийнято до виконання, та колективом щодо ОСОБА_1 вжиті заходи виховного характеру, які, за повідомленням лікарні, ОСОБА_1 виконує (т.5 а.с. 300-301).

Таким чином, постанова суду про закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_1 зі звільненням його від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 365, ч. 1 ст. 384 КК України з передачею на поруки колективу установи ухвалена з дотриманням вимог як ст. 47 КК України, так і ст. 10 КПК України, що по суті не заперечується в касаційному поданні.

Що стосується доводів про необхідність скасування прийнятого судом рішення з направленням справи на новий судовий розгляд через те, що в діях ОСОБА_1 прокурор не вбачає складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 384 КК України, та по обвинуваченню за ч. 1 ст. 365 КК України вважає, що діями ОСОБА_1 з перевищення службових повноважень була заподіяна шкода іншим особам, а не Тузлівській сільській раді, то вони є необґрунтованими.

Чинним законодавством передбачено можливість скасування вироку, ухвали чи постанови лише за умови, якщо суд при постановленні відповідного судового рішення допустив певні порушення чинного законодавства (ст. 398 КПК України). Однак у даному випадку таких порушень судом допущено не було, оскільки розгляд справи по суті доведений до кінця не був, а тому суд на даній стадії процесу був не вправі вирішувати зазначені прокурором у касаційному поданні питання, а прокурор, який брав участь у розгляді справи, не вчинив відповідних процесуальних дій, спрямованих на зміну обвинувачення.

Отже, суд розглянув справу в межах обвинувачення, яке було пред’явлене ОСОБА_1 органами досудового слідства, і обґрунтовано закрив справу зі звільненням від кримінальної відповідальності за цим обвинуваченням у зв’язку з передачею ОСОБА_1 на поруки.

Окрім того, згідно зі ст. 13 КПК України, в разі порушення особою умов передачі її на поруки і відмови колективу від поручительства проводиться відновлення кримінальної справи відповідно до глави 31 КПК України (1001-05) , і суд вирішує питання про кримінальну відповідальність цієї особи за пред’явленим їй обвинуваченням, тобто суд знову розглядає кримінальну справу на загальних підставах за обвинуваченням, пред’явленим особі органами досудового слідства.

З цього випливає, що зазначені прокурором у касаційному поданні питання можуть бути вирішені лише в разі притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за вчинені ним дії, і не дають підстав для скасування рішення суду про закриття кримінальної справи щодо нього зі звільненням від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею на поруки.

Також згідно з ч. 4 ст. 398 КПК України постанова про закриття справи не може бути скасована з мотивів істотного порушення прав обвинуваченого (підсудного).

Доводи касаційного подання про те, що судом як при попередньому, так і судовому розгляді справи не було вирішено питання щодо визнання потерпілими і цивільними позивачами по справі членів Татарбунарського районного товариства громадян-власників майнових паїв бази сімейного відпочинку "Золотий колос", не є підставою для скасування постанови суду щодо ОСОБА_1, оскільки на час розгляду судом кримінальної справи не було підстав для прийняття ним такого рішення (за пред’явленим ОСОБА_1 обвинуваченням шкода була заподіяна не цим особам, а ними не було надано суду доказів про належність їм спірного майна, щодо якого розглядалася справа у Господарському суді Одеської області). Таку позицію щодо відсутності підстав для задоволення клопотань членів товариства підтримував і прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції (т. 5 а.с. 225, 285).

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що підстав для скасування постанови суду з направленням справи на новий судовий розгляд, як про це порушено питання в касаційному поданні, немає.

Керуючись ст.ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

відмовити в задоволенні касаційного подання заступника прокурора Одеської області про скасування постанови Татарбунарського районного суду Одеської області від 16 червня 2009 року щодо ОСОБА_1 .