Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України в складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 01 грудня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1. на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернігівської області від 02 вересня року щодо нього.

Вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 червня 2009 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, громадянина України,

уродженця та мешканця м. Прилуки Чернігівської області, одруженого, тимчасово безробітного, раніше судимого:

- 05.12.2005 року Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області за ч. 1 ст. 309 КК України на 1 рік позбавлення волі зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки,

- - засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 1 (один) рік позбавлення волі.

- На підставі ст. 71 КК України до цього покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 05 грудня 2005 року та ОСОБА_1. визначено за сукупністю вироків остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік і 6 місяців.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1. та ОСОБА_2 солідарно на користь потерпілого ОСОБА_3. на відшкодування матеріальної шкоди 3000 грн.

Цим же вироком засуджено за ч.3 ст. 185 КК України ОСОБА_2, вирок щодо якого не оскаржено.

ОСОБА_1. визнано винуватим і засуджено за те, що він 17 листопада 2006 року, близько 22 год., за попередньою змовою з ОСОБА_2. тричі проникали в приміщення сараю в домоволодінні ОСОБА_3. по АДРЕСА_1, звідки таємно викрали належне йому майно на суму 4963 грн. 05 коп.

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернігівської області, частково задовольнивши апеляцію прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, скасувала вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 червня 2009 року в частині призначеного ОСОБА_1. покарання і в цій частині постановила щодо нього свій вирок від 02 вересня 2009 року, яким ОСОБА_1. призначено покарання за ч. 3 ст. 185 КК України - 3 роки позбавлення волі; на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до цього покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 05 грудня 2005 року і визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки і 1 місяць.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1. просить вирок апеляційного суду щодо нього змінити, застосувати ст. 69 КК України та призначити йому покарання, не пов’язане з позбавленням волі. Посилається на те, що при призначенні йому покарання суд апеляційної інстанції недостатньо врахував його молодий вік, наявність таких пом'якшуючих покарання обставин як повне визнання вини, щире розкаяння, сприяння розкриттю злочину, часткове відшкодування завданої злочином шкоди, те, що він, перебуваючи на підписці про невиїзд, з 2006 року по теперішній час ніяких неправомірних дій не вчиняв, змінив спосіб життя, одружився та має на утриманні малолітню дитину, 09.05.2009 року народження.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважав касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1. у вчиненні за попередньою змовою зі ОСОБА_2. таємного викрадення майна потерпілого ОСОБА_3. з проникненням у приміщення підтверджується доказами, дослідженими судом у порядку ч. 3 ст. 299 КПК України і в касаційній скарзі не заперечується.

Дії ОСОБА_1. правильно кваліфіковано за ч. 3 ст. 185 КК України.

Разом з тим, вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1. підлягає зміні у зв’язку з невідповідністю призначеного йому покарання тяжкості вчиненого злочину та даним про особу засудженого внаслідок суворості.

Так, не погоджуючись із застосуванням місцевим судом ст. 69 КК України до ОСОБА_1. та скасовуючи вирок місцевого суду в частині призначеного засудженому покарання з постановленням в цій частині свого вироку з призначенням ОСОБА_1. більш суворого покарання без застосування ст. 69 КК України, апеляційний суд обмежився посиланням лише на те, що місцевий суд, перерахувавши у вироку дані про особу ОСОБА_1. та обставини, що пом’якшували покарання, не зазначив, які саме з них істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого злочину та впливали на пом’якшення покарання.

Однак цей висновок апеляційного суду суперечить змісту мотивувальної частини вироку суду першої інстанції. Крім того, відсутність у вироку апеляційного суду інших відповідних мотивів свого рішення не давала апеляційній інстанції підстав для призначення ОСОБА_1. більш суворого покарання.

Водночас наявні в матеріалах справи дані свідчать про те, що покарання ОСОБА_1. за ч. 3 ст. 185 КК України, призначене апеляційним судом хоча і в мінімальній межі санкції зазначеної статті, є надмірно суворим і не відповідає загальним засадам призначення покарання.

Зокрема, з матеріалів справи видно, що ОСОБА_1. повністю визнав свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, дав показання, за якими частина викраденого майна була виявлена та ще на досудовому слідстві повернута потерпілому. Перебуваючи з 05.12.2006 року на підписці про невиїзд, ОСОБА_1. умов підписки не порушував, від слідства і суду не ухилявся, протягом трьох років до постановлення вироку у вчиненні будь-яких протиправних дій помічений не був, працював на будівництві, позитивно характеризувався у побуті, в 2009 році одружився, а 09.05.2009 року у нього народилася дочка.

Окрім того, будучи 05.12.2005 року судимим за ч.1 ст. 309 КК України зі звільненням від відбування покарання з випробуванням та поставленим на облік у нарколога, ОСОБА_1. у подальшому припинив вживання наркотичних засобів та за висновком судово-наркологічної експертизи не страждає наркоманією та алкоголізмом і не потребує примусового лікування.

Обтяжуючих покарання ОСОБА_1. обставин не було встановлено ні досудовим слідством, ні судами першої та другої інстанцій.

Усі наведені вище дані про особу засудженого в сукупності з такими пом’якшуючими його покарання обставинами як щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, наявність на утриманні малолітньої дитини, обґрунтовано були визнані місцевим судом такими, що істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1. злочину і суспільну небезпечність його особи, та давали підстави для застосування щодо нього ст. 69 КК України. З таких висновком погоджується і колегія суддів.

Разом з тим, колегія суддів, ураховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, а також те, що ОСОБА_1. учинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України, в період іспитового строку, призначеного йому при звільненні від відбування покарання в виді позбавлення волі з випробуванням за попереднім вироком, не вбачає підстав для обрання ОСОБА_1. покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, і вважає необхідним призначити йому на підставі ст. 71 КК України покарання з реальним його відбуттям у місцях позбавлення волі.

З огляду на викладене, касаційна скарга ОСОБА_1. підлягає частковому задоволенню, а вирок апеляційного суду щодо нього – зміні з пом’якшенням призначеного йому покарання.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1. задовольнити частково.

Вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернігівської області від 02 вересня 2009 року щодо ОСОБА_1 змінити: із застосуванням ст. 69 КК України пом’якшити призначене йому покарання за ч. 3 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі; на підставі ст. 71 КК України до цього покарання частково приєднати невідбуте покарання за вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 05 грудня 2005 року і визначити ОСОБА_1. остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік і 6 місяців.

У решті цей вирок залишити без зміни.