Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 01 грудня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Одеської області на вирок щодо засуджених ОСОБА_1. і ОСОБА_2.

За вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12 листопада 2008 року

засуджений:

за ч. 2 ст. 296 КК України до позбавлення волі на 3 роки;

за ч. 2 ст. 189 КК України позбавлення волі на 3 роки.

Згідно з ст. 70 КК України за сукупністю злочинів суд визначив ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на 4 роки, а на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків суд призначив йому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років;

за ч. 2 ст. 296 КК України до позбавлення волі на 3 роки;

за ч. 2 ст. 189 КК України до позбавлення волі на 3 роки.

Згідно з ст. 70 КК України за сукупністю злочинів суд визначив ОСОБА_2. покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, а на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків суд призначив йому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років;

На підставі ст. 75 КК України суд вирішив звільнити ОСОБА_1. та ОСОБА_2. від покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк, кожному, 3 роки.

В апеляційному порядку вирок не переглядався.

Як зазначено у вироку, засуджені ОСОБА_2 і ОСОБА_1 визнані винуватими у тому, що 04 березня 2003 року, приблизно о 00 год. 15 хв., у селі Утконосівка Ізмаїльського району Одеської області, перебуваючи у нетверезому стані, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, грубо порушували громадський порядок – нічний спокій громадян. Зокрема, прибувши до АДРЕСА_1 указаного села, де мешкав потерпілий ОСОБА_3., засуджені викликали його на двір і, насильно посадивши до свого автомобіля, вивезли за межі села. Під часу руху автомобіля вони погрожували ОСОБА_3 фізичною розправою. Крім того, засуджений ОСОБА_2, який перебував на задньому сидінні автомобіля разом з потерпілим, завдав йому численних ударів кулаком у голову.

Прибувши до бару "Мальборо", що розташований на автошляху "Одеса-Ізмаїл" поблизу автозаправної станції "Нові зірки", ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_1. завели потерпілого до бару, де продовжували погрожувати йому фізичною розправою, з винятковим цинізмом, примушували потерпілого стати навколішки перед ними, погрожуючи задовольнити з ним статеву пристрасть неприродним способом та супроводжуючи свої погрози непристойними рухами і жестами. При цьому, ОСОБА_2 знову завдав потерпілому удар рукою у голову. Після цього, посадивши потерпілого до автомобіля, засуджені доставили його у домоволодіння ОСОБА_2., що знаходилось у с. Утконосівка, де продовжували висловлювати погрози життю та здоров’ю потерпілого, після чого відвезли потерпілого додому.

В результаті побиття засудженими, з хуліганських спонукань, потерпілому ОСОБА_3 було заподіяно черепно-мозкову травму у формі струсу головного мозку з крововиливами, що є легким тілесним ушкодженням з короткочасним розладом здоров’я.

Крім того, під час вчинення хуліганських дій ОСОБА_2 та ОСОБА_1., погрожуючи застосуванням насильства, вимагали у потерпілого заправити автомобіль бензином, що потерпілий змушений був зробити, заправивши їх автомобіль на 15 грн.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування постановленого щодо ОСОБА_1. та ОСОБА_2. вироку та направлення справи на новий судовий розгляд, у зв’язку з м’якістю призначеного їм покарання, що не відповідає тяжкості вчинених ними злочинів та особам засуджених, а також у зв’язку з порушенням кримінально-процесуального закону.

Заслухавши доповідь судді, висновок прокурора який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційному поданні, колегія суддів вважає, що це подання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1. та ОСОБА_2. у вчиненні вказаних у вироку неправомірних дій, а також кваліфікацію цих дій засуджених за ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 189 КК України прокурор, як видно зі змісту касаційного подання, не оспорює.

Що стосується призначеного засудженим покарання, то колегія суддів погоджується з доводами прокурора про невідповідність цього покарання тяжкості скоєного та характеризуючим їх даним, і вважає вирішення цього питання таким, що не відповідає загальним засадам призначення покарання.

Згідно положень, передбачених у ч.1 ст. 75 КК України при прийнятті рішення про звільнення засуджених від відбування покарання з випробуванням, суд враховує тяжкість вчиненого злочину, особи винних та інші обставини справи, які дають підстави вважати можливим виправлення осіб без відбування покарання, і наводить їх у вироку.

Із матеріалів справи вбачається, що засуджені ОСОБА_1. та ОСОБА_2 скоїли новий злочин 04 березня 2003 року, тобто, у період іспитового строку за попередніми вироками щодо них, що не було достатнім чином враховано судом першої інстанції.

Також сумнівним вважає колегія суддів рішення суду першої інстанції про можливість звільнення засуджених від відбування покарання з випробуванням з урахуванням наявних у матеріалах справи даних про те, що ОСОБА_1. та ОСОБА_2 злочини скоїли у стані алкогольного сп’яніння. Указані обставини взагалі залишились поза увагою суду першої інстанції.

Крім того, як видно із змісту мотивувальної частини вироку, по справі судом не було встановлено обставин, які пом’якшують покарання.

Таким чином, будь-яких переконливих мотивів на обґрунтування можливості призначення засудженим покарання із застосуванням ст. 75 КК України суд першої інстанції у вироку не зазначив.

У зв’язку з цим, колегія суддів вважає, що вирок суду щодо ОСОБА_1. та ОСОБА_2. підлягає скасуванню у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочинів і особі засуджених внаслідок м’якості, а справа –направленню на новий судовий розгляд.

Під час цього розгляду, у разі доведеності вини ОСОБА_1. та ОСОБА_2. у вчиненні злочинів, суду слід вирішити питання призначення їм покарання з дотриманням відповідних вимог КК України (2341-14) , а також необхідно звернути увагу на інші доводи, що містяться у касаційному поданні прокурора і прийняти законне та обґрунтоване рішення з викладенням в рішенні докладних мотивів його прийняття.

Керуючись ст.ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Одеської області - задовольнити.

Вирок Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12 листопада 2008 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же місцевий суд.