Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 1 грудня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи апеляційним судом, на вирок Суворовського районного суду м. Херсона від 10 квітня 2008 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

громадянина України,

раніше не судимого,

та

ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянина України,

раніше не судимого,

засуджено

- за ч.2 ст. 365 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з постійним або тимчасовим виконанням функцій представника влади строком на 2 роки кожного.

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_3,

громадянина України,

раніше не судимого,

- за ч.2 ст. 365 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з постійним або тимчасовим виконанням функцій представника влади строком на 2 роки;

- за ч.1 ст. 185 КК України на 1 рік позбавлення волі;

- за ч.2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі, а за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України остаточно визначено покарання 4 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з постійним або тимчасовим виконанням функцій представника влади строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1., ОСОБА_2. і ОСОБА_3. звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 2 роки з покладенням на них певних обов’язків відповідно до ст. 76 КК України.

Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 8 липня 2008 року вирок залишено без міни.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_1., ОСОБА_2. і ОСОБА_3. визнано винними і засуджено за те, що вони 25 лютого 2006 року, працюючи в окремому батальйоні патрульної – постової служби УМВС України в Херсонській області, будучи службовими особами, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, знаходячись в нічному клубі "Піраміда" на проспекті 200 років Херсону, 9 в м. Херсоні, вчинили перевищення влади, тобто умисні дії, які явно виходять за межі наданих їм прав чи повноважень, які супроводжувались насильством щодо потерпілих ОСОБА_4. і ОСОБА_5., а також болісними і такими, що ображають особисту гідність, діями.

Зазначені злочинні дії ОСОБА_1., ОСОБА_2. і ОСОБА_3. вчинили за обставин викладених у вироку.

Вироком суду, ОСОБА_3. засуджено ще і за те, що він 25 лютого 2006 року, під час вчинення вище зазначених дій, таємно викрав майно потерпілої ОСОБА_4. на загальну суму 1 134 грн. та повторно, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя і здоровя, відкрито заволодів грошима потерпілого ОСОБА_5. в сумі 150 грн.

У касаційному поданні, як видно з його змісту, прокурор, який брав участь у розгляді справи апеляційним судом, просить вирок щодо ОСОБА_1., ОСОБА_2. і ОСОБА_3. скасувати у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, істотним порушенням кримінально – процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину і особам засуджених, а справу направити на новий судовий розгляд. Вважає, що призначене ОСОБА_1., ОСОБА_2. і ОСОБА_3 покарання із застосуванням ст. 75 КК України є надмірно м’яким. Судом не враховано те, що вони вчинили тяжкі злочини перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, вину не визнали. Вважає, що ОСОБА_1., ОСОБА_2. і ОСОБА_3 необхідно призначити покарання у виді реального позбавлення волі. Зазначає, що апеляційний суд в порушення вимог ст. 377 КПК України не звернув уваги на невідповідність призначеного ОСОБА_1., ОСОБА_2. і ОСОБА_3 покарання тяжкості злочинів і особам засуджених.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи, правильність кваліфікації дій ОСОБА_1., ОСОБА_2. і ОСОБА_3. та доведеність їх вини у вчиненні злочинів у поданні не оспорюються.

Разом з тим, суд визнавши ОСОБА_1. і ОСОБА_2. винуватими у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 365 КК України, ОСОБА_3. винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 365, ч.1 ст. 185, ч.2 ст. 186 КК України, на порушення вимог ст. 65 КК України не врахував достатньо ступінь тяжкості вчинених ними злочинів та конкретні обставини справи і без достатніх підстав звільнив їх від покарання на підставі ст. 75 КК України. Пославшись лише на те, що вони позитивно характеризуються, відшкодували шкоду, на утриманні в ОСОБА_1. знаходиться неповнолітня дитина, і їх виправлення і перевиховання можливе без ізоляції від суспільства.

Однак, висновки суду щодо позитивної характеристики ОСОБА_3. не відповідають дійсності, оскільки характеристика, що є у справі не містить будь – яких позитивних даних щодо ОСОБА_3. і має побутовий характер (а.с. 245 т.1).

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1., ОСОБА_2. і ОСОБА_3. вчинили злочини, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких, у стані алкогольного сп’яніння, вину свою в повному обсязі не визнали, тим самим не сприяли розкриттю злочинів і не розкаялись у вчиненому.

Застосовуючи ст. 75 КК України, суд пославшись не на пом’якшуючі і обтяжуючі покарання обставини, зовсім не мотивував необхідність звільнення засуджених від покарання.

За таких обставин колегія суддів вважає, що застосування ст. 75 КК України щодо ОСОБА_1., ОСОБА_2. і ОСОБА_3. не відповідає ступеню тяжкості вчинених ними злочинів, конкретним обставинам справи, і належним чином не вмотивоване.

Апеляційний суд переглядаючи справу не звернув уваги на ці помилки суду першої інстанції і залишив вирок без зміни.

Тому вирок суду і ухвала апеляційного суду як такі, що суперечать вимогам ст. 65 КК України, відповідно до ст. 372 КПК України підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

Якщо при новому розгляді справи буде доведено винуватість ОСОБА_1., ОСОБА_2. і ОСОБА_3. у вчиненні злочинів за які їх засуджено, та ті ж дані про особу кожного, то звільнення засуджених від покарання на підставі ст. 75 КК України слід визнати необґрунтованим, а покарання м’яким.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

Касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи апеляційним судом, задовольнити.

Вирок Суворовського районного суду м. Херсона від 10 квітня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 8 липня 2008 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 скасувати за м’якістю призначеного покарання, а справу направити на новий судовий розгляд.