Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 01 грудня 2009 року матеріали справи за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, на постанову Печерського районного суду м. Києва від 12 червня 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від 08 липня 2009 року,

постановою старшого прокурора (далі – прокурора) прокуратури м. Києва від 26 грудня 2008 року порушено кримінальну справу стосовно службових осіб КП "Володимирський ринок" за ознаками злочину, передбаченого ст. 191 ч. 5 КПК України.

Приводом для порушення кримінальної справи стало те, що в період з 16 листопада 2007 року по 12 березня 2008 року службові особи КП "Володимирський ринок" безпідставно перерахували на рахунки ТОВ "Алант-Тех" і ТОВ "Кью Сервіс" грошові кошти на проведені ремонтно-будівельні роботи та клінінгове обслуговування території вказаного комунального підприємства в розмірі 374228 грн. у той час, як ці товариства фактично не існували, внаслідок чого службовими особами КП "Володимирський ринок" було розтрачено комунальне майно шляхом зловживання службовим становищем в особливо великих розмірах.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 12 червня 2009 року скаргу ОСОБА_4 на постанову прокурора від 26 грудня 2008 року про порушення кримінальної справи задоволено, зазначену постанову скасовано, а в порушенні кримінальної справи відмовлено.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від 08 липня 2009 року постанову Печерського районного суду м. Києва від 12 червня 2009 року залишено без зміни.

У касаційному поданні прокурор просить постановлені за скаргою ОСОБА_4 судові рішення скасувати у зв’язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону та направити справу за скаргою на новий судовий розгляд. Мотивує тим, що суд всупереч вимог ст. 238-6 КПК України не проаналізував дані, що стали підставою до порушення кримінальної справи, а, навпаки, вдався, на його думку, до оцінки доказів у справі. Крім того, за результатами розгляду скарги суд відмовив у порушенні кримінальної справи, не взявши до уваги рішення Конституційного Суду України від 30.06.2009 (v016p710-09) року.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що в його задоволенні необхідно відмовити.

Відповідно до вимог ч. 15 ст. 236-8 КПК України суд, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, повинен перевіряти наявність приводів та підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, тощо. Згідно ж ч. 1 ст. 94 КПК України підставами для порушення кримінальної справи є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.

Як вбачається з матеріалів справи, місцевий суд відповідно до зазначених вище вимог закону перевірив наявність приводів та підстав для порушення кримінальної справи і, проаналізувавши належним чином наявні в ній матеріали, дійшов обгрунтованого висновку, що достатніх підстав для прийняття рішення про порушення кримінальної справи щодо службових осіб комунального підприємства "Володимирський ринок" у прокурора не було.

Із даних постанови прокурора від 26 грудня 2008 року видно, що приводом для порушення кримінальної справи щодо службових осіб КП "Володимирський ринок" за ч. 5 ст. 191 КК України стало те, що ними в період із 16 листопада 2007 року по 12 березня 2008 року безпідставно було перераховано на рахунки ТОВ "Алант-Тех" та ТОВ "Кью-Сервіс" грошові кошти в сумі 374228 грн. за ремонтно-будівельні роботи і клінінгове обслуговування території підприємства, які, за висновком прокурора, не виконувалися, про що, за його ствердженням, свідчила та обставина, що державна реєстрація зазначених товариств у подальшому була скасована.

З таким висновком місцевий суд не погодився, виходячи з того, що сам по собі факт здійснення фінансово-господарської діяльності комунальним підприємством "Володимирський ринок" з вказаним вище суб’єктами господарювання не є кримінально-караним діянням, бо факт визнання в судовому порядку недійсними установчих документів цих товариств не є підставою для визнання недійсними угод, укладених з моменту їх державної реєстрації та до моменту виключення з державного реєстру.

Таке рішення суду узгоджується з положеннями вимог Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців" від 15.05.2003 р. (755-15) в редакції Закону від 17.11.2009 р., а тому є обгрунтованим.

Крім того, даних про те, що зазначені вище товариства з обмеженою відповідальністю не виконали перед комунальним підприємством "Володимирський ринок" своїх зобов’язань за угодами або ж про те, що дані угоди були фіктивними, із матеріалів дослідчої перевірки не вбачається, а належної перевірки цих обставин не проводилось, хоча на необхідність обов’язкового її проведення наголошувалось як у постанові слідчого від 23.08.2008 року про виділення матеріалів справи з метою проведення додаткової перевірки, так і в листі начальника відділу прокуратури м. Києва від 16.09.2008 р. на ім’я начальника УБОЗу ГУ МВС України в м. Києві (а.с. 1, 2).

З огляду на це, суд дійшов обгрунтованого висновку що достатніх підстав для порушення кримінальної справи в прокурора не було, оскільки його висновок про безпідставність перерахування службовими особами КП "Володимирський ринок" на рахунки товариств "Алант-Тех" та "Кью-Сервіс" грошових коштів у сумі 374228 грн. на даних дослідчої перевірки не грунтується, а тому є нічим іншим як припущенням, що унеможливлювало прийняття рішення про порушення кримінальної справи.

Не грунтуються на законі і доводи касаційного подання про те, що суд за результатами розгляду скарги безпідставно ухвалив рішення про відмову в порушенні справи.

Як видно із матеріалів справи таке рішення місцевого суду передувало рішенню Конституційного Суду України, ухваленого 30.06.2009 року, яким положення п. 2 частини 16 статті 236-8 КПК України визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) . Отже, враховуючи таку обставини, а також те, що рішення Конституційного Суду України набрало чинності з дня його ухвалення і зворотної дії не має, постановлене місцевим судом рішення відповідає вимогам кримінально-процесуального закону, який діяв на час його ухвалення.

Наведені в касаційному поданні доводи за своїм змістом є аналогічними доводам, що містилися в апеляції цього ж суб’єкта оскарження судового рішення, та були предметом розгляду судом апеляційної інстанції, який за результатами апеляційної перевірки справи обгрунтовано визнав їх безпідставними, навівши в ухвалі з цього приводу відповідні мотиви.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалені за скаргою ОСОБА_4 судові рішення є законними та обгрунтованими, а відтак підстав для їх скасування і направлення матеріалів справи на новий судовий розгляд, про що йдеться в касаційному поданні, немає.

Підстав для призначення матеріалів справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням учасників процесу не вбачається.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційного подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, відмовити.