Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м.Київ 1 грудня 2009 року справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на судові рішення за скаргою адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1.

Постановою старшого слідчого прокуратури м.Орджонікідзе Дніпропетровської області Михайлова С.П. від 26 травня 2008 року порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за ч.1 ст. 342 КК України за ознаками опору представникові влади під час виконання ним службових обов’язків.

Постановою судді Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2008 року скаргу адвоката ОСОБА_2 задоволено, постанову старшого слідчого прокуратури м.Орджонікідзе Дніпропетровської області Михайлова С.П. від 26 травня 2008 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за ст. 342 ч.1 КК України скасовано та в порушенні даної кримінальної справи відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2008 року апеляцію прокурора залишено без задоволення, а постанову місцевого суду – без зміни.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати зазначені судові рішення і направити справу на новий судовий розгляд у зв’язку з істотним порушенням судами першої й апеляційної інстанцій вимог кримінально-процесуального закону. При цьому прокурор стверджує, що місцевий суд вдався до оцінки доказів у кримінальній справі, вирішив її по суті та прийняв передчасне рішення про відсутність у діях ОСОБА_1 складу злочину, і крім того, в порушення вимог ст. 2368 КПК України, не виніс окремої мотивованої постанови про відмову в порушенні справи, а апеляційний суд не дотримався вимог ст. 377 КПК України та виніс необґрунтоване й немотивоване рішення.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, скаржника ОСОБА_1, який заперечив проти задоволення подання прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання прокурора, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню.

Рішенням Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень частин сьомої, дев'ятої, пункту 2 частини шістнадцятої статті 236-8 Кримінально-процесуального кодексу України визнано неконституційними положення пункту 2 частини шістнадцятої статті 236-8 Кодексу стосовно уповноваження судів загальної юрисдикції виносити постанови про відмову в порушенні справи у разі задоволення скарг на постанови про порушення справи та їх скасуванні не відповідає вимогам статті 6, частини третьої статті 124 Конституції України, доводи прокурора про порушення місцевим судом п.2 ч.16 ст. 2368 КПК України не підлягають розгляду.

Натомість колегія суддів вважає, що зміст ухвали апеляційного суду не відповідає вимогам статті 377 КПК України, оскільки, залишаючи без задоволення апеляцію прокурора на постанову судді, суд обмежився констатацією про правильність висновків судді та навів пояснення гр.ОСОБА_1 в судовому засіданні про скасування рішень господарського суду, якими, зокрема, було припинено його повноваження як керівника ЗАТ "Оветрі" та зобов’язано відповідні органи провести позапланову перевірку дотримання ним вимог чинного закону при здійсненні господарської діяльності товариства.

Проте в матеріалах справи наявна лише постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21 липня 2008 року, якою скасовано одну із зазначених у постанові слідчого ухвал господарського суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2008 року – про припинення повноважень ОСОБА_1 як керівника ЗАТ "Оветрі". Відповідної постанови про скасування рішення щодо обов’язку проведення перевірки на ЗАТ "Оветрі" у матеріалах справи немає.

Разом із тим прокурор в апеляції стверджував, що місцевий суд не мав повноважень оцінювати вказані вище факти при розгляді скарги на постанову про порушення справи, а також приймати рішення про відсутність у діях ОСОБА_1 складу злочину, однак апеляційний суд не розглянув ці доводи апеляції та не навів в ухвалі підстави, через які визнав їх необґрунтованими.

Проте в постанові суддя дійсно вдався до оцінки доказів у справі та зробив висновок про відсутність у діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 342 КК України, тоді як згідно зі ст. 324 КПК України, питання про те, чи мало місце діяння, чи має це діяння склад злочину і якою саме статтею кримінального закону він передбачений, вирішуються судом при постановленні вироку.

За наведених обставин колегія суддів вважає за необхідне скасувати судові рішення як такі, що постановлені з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, і направити матеріали на новий судовий розгляд, при якому суду належить дотриматися всіх вимог чинного закону, врахувати рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року та постановити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, -

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

Постанову судді Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2008 року скасувати, матеріали за скаргою адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 направити на новий судовий розгляд.