Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 26 листопада 2009 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_2 і його захисника – адвоката ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Донецької області від 30 червня 2009 року, яким засуджено

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

неодноразово судимого, в тому числі

за ст. 94 КК України 1960 року на

дев’ять років позбавлення волі, останнього разу -

26 квітня 2001 року за ч. 2 ст. 142, ст. 43 КК України

на дев’ять років позбавлення волі,

за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України на довічне позбавлення волі і на підставі ст. 71 КК України на довічне позбавлення волі.

ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 7 червня 2007 року, о 4-й годині ранку, перебуваючи в нетверезому стані, неподалік грунтової дороги радгоспного поля Горняцького району, за 320 метрів від буд. № 28, що по вул. Косенко м. Макиївки, селища шахти "Шість Червона" під час сварки умисно вбив ОСОБА_3

Оскільки ОСОБА_3 запідозрила його в крадіжці телефону і пригрозила заявити в міліцію, він наніс їй численні удари руками, в тому числі кулаками в голову і тупим предметом у праву скроню. Потім вихопив у неї сумку, ремінь ручки накинув на шию і задушив потерпілу.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 просить вирок скасувати, а справу – направити на новий судовий розгляд. Стверджує, що він обмовив себе на досудовому слідстві під тиском працівників міліції. Вважає, що суд був упереджений і докази у справі не перевірив. Заявляє, що справа розслідувалась і розглядалась у суді всупереч положень КПК України (1001-05) .

У касаційній скарзі захисника – адвоката ОСОБА_1 ставиться питання про скасування вироку і направлення справи на новий судовий розгляд. Стверджується, що докази у справі здобуті з порушенням норм КПК України (1001-05) . На думку захисника, суд безпідставно послався на викривальні показання засудженого, оскільки той обмовив себе під тиском слідчих. Зазначається, що суд не звернув уваги на порушення закону органами досудового слідства і вирок побудував на незаконних доказах.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, виступ захисника – адвоката ОСОБА_1, який підтримав доводи касаційних скарг, думку прокурора про відмову в задоволенні касаційних скарг та залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів не вбачає підстав для їх задоволення.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні умисного вбивства потерпілої ОСОБА_3 за обставин, наведених у вироку, підтверджуються матеріалами справи, грунтуються на перевірених доказах і є правильними.

На досудовому слідстві і в судовому засіданні ОСОБА_2 визнав, що він дійсно вечором 6 червня 2007 року напідпитку познайомився з ОСОБА_3. Ця зустріч відбулася на кінцевій зупинці місцевого трамваю № 15 у компанії з ОСОБА_4. Вони втрьох розпивали спиртне і катались по місту автомобілем ОСОБА_4. Так продовжувалось далеко за північ. Виїхали за місто і ще пригостились. У салоні автомобіля виникла сварка через те, що ОСОБА_3 запідозрила його у викраденні телефону. Перепалка дійшла до того, що ОСОБА_3 вдарила його. ОСОБА_4 зупинив автомобіль і висадив їх на полі. Це трапилось біля 4-ої години ранку.

Сам ОСОБА_2 у присутності свого захисника неодноразово розповідав на досудовому слідстві і про те, як у подальшому розгортались події на полі. Ці його показання зводились до того, що він не стерпів істеричної поведінки ОСОБА_3, її погроз заявити в міліцію і тому побив її. Спочатку бив потерпілу руками. Наносив удари кулаками в обличчя, голову. Вона неодноразово падала, піднімалась і намагалась тікати, знову падала, а він продовжував наносити їй удари, тягав побиту по землі. Побачивши, що потерпіла втратила свідомість, він вирішив позбавити її життя. Схопив сумку ОСОБА_3, накинув ремінь ручки їй на шию і задушив. Після цього спробував приховати сліди злочину. Поклав на голову потерпілої аркуші паперу і підпалив.

Під час відтворення обстановки й обставин події, у присутності понятих і свого захисника ОСОБА_2 показав місце події і продемонстрував, як саме він убив потерпілу.

Згідно з висновками судово-медичних експертиз у потерпілої ОСОБА_3 виявлено численні тілесні ушкодження, в тому числі осколковий перелом правої скроневої кістки, крововиливи під тверді і м’які покрови голови, на тілі забійні рани і синці, а також обпалення шкіри задньої поверхні голови, шиї, грудей і странгуляційна борозна з крововиливом у м’які тканини і м’язи шиї по ходу борозни, переломом великого ріжка під’язичної кістки. Смерть потерпілої наступила від здавлювання шиї удавкою.

Зазначені обставини свідчать, і на це фактично послався суд у вироку, що ОСОБА_2 повідомив органам досудового слідства такі деталі вчиненого злочину, про які їм не було відомо, а під час перевірки, вони підтвердились.

Зокрема достовірність зазначених показань ОСОБА_2 підтверджується даними, що зафіксовані в протоколі огляду місця події, де було виявлено труп ОСОБА_3.

Свідок ОСОБА_4 підтвердив, що він був того вечора в компанії ОСОБА_2 і ОСОБА_3. З останньою вони познайомились на зупинці трамваю. Разом розпивали спиртне, катались на його автомобілі по місту. Виїзджали за місто. ОСОБА_3 заявила, що в неї пропав телефон, і почала сваритись із ОСОБА_2. Пошуки виявились марними. Він дав їй свій телефон і вона повідомила про це свою маму. Коли вони ще раз заїхали до магазину, де придбали чергову пляшку спиртного, і виїхали за місто, почало світати. У полі він висадив ОСОБА_2 і ОСОБА_3, а сам повернувся додому. Згодом у салоні знайшов телефон, який так довго шукали, і продав його. Надвечір спілкувався з ОСОБА_2. Той розповів йому, що він двічі вдарив дівчину і залишив її в полі одну.

Свідок ОСОБА_5 пояснювала на досудовому слідстві, що її чоловіка ОСОБА_2 у ту ніч не було дома. Він повернувся уже ранком, о сьомій годині, був у нетверезому стані.

Вважати, що свідок ОСОБА_4 чи дружина засудженого свідок ОСОБА_5 могли обмовляти ОСОБА_2, підстав не виявлено і таких даних судом не встановлено.

Доводи касаційних скарг про те, що ОСОБА_2 обмовляв себе на досудовому під тиском працівників слідства, є безпідставними.

Як убачається з вироку, суд ретельно перевіряв такі доводи ОСОБА_2. У цьому зв’язку були допитані особи, які затримували ОСОБА_2 і проводили досудове слідство, допитувались учасники проведення відтворення обстановки й обставин події, перевірялись і медичні документи, проте доводи ОСОБА_2 не підтвердились.

Допитані як свідки поняті ОСОБА_6 і ОСОБА_7 показали, що ОСОБА_2 добровільно пояснював і демонстрував, як він опинився в полі та як посварився з ОСОБА_3. Він без будь-якого тиску і примусу показав, як бив потерпілу, а потім задушив її і намагався підпалити.

Суд повно і всебічно дослідив усі обставини, які мають значення для справи, належно оцінив усі докази в сукупності і правильно кваліфікував дії ОСОБА_2 за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України.

Призначаючи покарання ОСОБА_2, суд достатньою мірою врахував обставини справи і те, що він уже притягався до кримінальної відповідальності за умисне вбивство, та не знайшовши підстав для призначення засудженому покарання у виді позбавлення волі на певний строк, обгрунтовано встановив йому за вчинення особливо тяжкого злочину довічне позбавлення волі.

Даних про те, що органи досудового слідства чи суд під час розгляду справи допустились упередженості або порушень норм КПК України (1001-05) , які були б підставою для зміни чи скасування вироку, не здобуто.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) колегія суддів

касаційні скарги засудженого ОСОБА_2 і його захисника – адвоката ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Донецької області від 30 червня 2009 року стосовно ОСОБА_2 – без зміни.