Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 26 листопада 2009 року матеріали справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Алчевського міського суду від 12 березня 2009 року, якою залишено без задоволення його скаргу на постанову слідчого від 11 жовтня 2008 року про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України та ОСОБА_4 за ознаками злочинів, передбачених ч.1 ст. 358, ч.3 ст. 190 КК України на підставі п.2 ст. 6 КПК України за відсутністю в їх діях складу злочину та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 6 квітня 2009 року, якою постанову місцевого суду залишено без зміни,

Як убачається із постанови слідчого від 11 жовтня 2008 року, ОСОБА_1 31 березня 2008 року звернувся в міліцію із заявою, в якій просив порушити кримінальну справу щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які шляхом шахрайства заволоділи його грошовими коштами у сумі 72000 грн.

Проте, проведеною перевіркою вищевикладені ОСОБА_1 факти не підтвердились.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що постанова місцевого суду винесена з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, без повного та всебічного дослідження усіх фактичних обставин справи. Стверджує, що його не було повідомлено про дату розгляду справи в місцевому суді. За змістом скарги просить судові рішення скасувати і направити матеріали справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні слід відмовити за таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України кримінальну справу може бути порушено лише при наявності приводів і підстав для цього.

Суд, розглядаючи матеріали справи за скаргою ОСОБА_1, належним чином перевірив законність і обгрунтованість постанови про відмову в порушенні кримінальної справи та, дотримуючись вимог ст.ст. 99, 236-2 КПК України, обгрунтовано погодився з викладеними у постанові оперуповноваженого Алчевського МВ УМВС України в Луганській області доводами щодо відсутності достатніх даних, які б свідчили про наявність ознак злочинів у діях ОСОБА_2., ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Згідно вироку Алчевського міського суду Луганської області від 13 липня 2007 року ОСОБА_2. засуджено за ч.3 ст. 190 КК України за вчинення шахрайських дій щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_5

Таким чином, ОСОБА_2. вчинивши шахрайські дії щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_5 і оформивши на своє ім’я право власності на квартиру АДРЕСА_1 в подальшому продав цю квартиру ОСОБА_1, тобто вчинив цивільно-правовий правочин. У свою чергу ОСОБА_1 розпорядився вказаною квартирою на свій розсуд і продав її ОСОБА_6 Таким чином немає підстав вважати, що ОСОБА_2. вчинив шахрайські дії щодо ОСОБА_1

Не встановлено також причетність до шахрайських дій і ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Рішення місцевого суду належним чином умотивоване і сумнівів у його правильності не викликає, з чим вірно погодився і суд апеляційної інстанції.

Що ж стосується доводів ОСОБА_1 про те, що його не було повідомлено про дату розгляду справи в суді апеляційної інстанції, то вони є безпідставними і такими, що суперечать матеріалам справи.

Згідно даних, які містяться в матеріалах справи, ОСОБА_1 було належним чином повідомлено про дату розгляду справи в місцевому суді, про що в матеріалах справи є відповідні копії повідомлень. (а.с. 37, 40).

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування постановлених судових рішень, під час перевірки доводів скарги не виявлено.

Отже, передбачені законом підстави для призначення даної справи до касаційного розгляду із повідомленням зазначеним у ст. 384 КПК України особам відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити.