Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 26 листопада 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи апеляційним судом, касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та його захисника – адвоката ОСОБА_2. на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Полтавської області від 6 серпня 2009 року.

Вироком Комсомольського міського суду Полтавської області від 15 квітня 2009 року

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця м. Остер Козелецького району Чернігівської області, не судимого,

засуджено за ч. 3 ст. 368 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані із здійсненням функцій представника влади та виконанням повноважень організаційно-розпорядчого характеру строком на 3 роки та конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за ч. 1 ст. 366 КК України на 1 рік обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані із здійсненням функцій представникам влади та виконанням повноважень організаційно-розпорядчого характеру строком на 2 роки, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов’язані із здійсненням функцій представника влади та виконанням повноважень організаційно-розпорядчого характеру строком на 3 роки та конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

За ч. 1 ст. 365 КК України ОСОБА_1 виправдано за відсутністю в його діях складу злочину.

Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Полтавській області 223 грн. 12 коп. судових витрат за проведення хімічної експертизи.

Як визнав установленим суд, ОСОБА_1, будучи головою Світлогірської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, тобто службовою особою, яка займає відповідальне становище, реалізуючи намір на одержання хабара від ОСОБА_3 за сприяння у прийнятті сільською радою рішення про виділення останньому земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель запасу в межах с. Кишеньки та видачу такого рішення, протягом вересня-жовтня 2008 року в приміщенні Світлогірської сільської ради, скориставшись в силу займаної посади доступом до відповідних носіїв інформації, умисно вніс до офіційного документу – рішення 20-ої сесії 5-го скликання Світлогірської сільської ради № 341/5 від 20 лютого 2008 року "Про виділення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства" завідомо неправдиві відомості – про прийняття за наслідками розгляду заяви ОСОБА_3 рішення сільської ради про виділення йому земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель запасу в межах с. Кишеньки, змінивши в такий спосіб зміст справжнього документа, зазначивши в порядку денному питання, яке фактично не розглядалося на сесії. Після цього ОСОБА_1 підписав його як сільський голова, завірив печаткою і разом із викопіюванням з плану земельної ділянки та довідкою з річного звіту за формою "6-зем", діючи з корисливих спонукань, 21 жовтня 2008 року близько 13-ої години у приміщенні ресторану "Каскад" у м. Комсомольську Полтавської області, передав ОСОБА_3 за що одержав від останнього в якості хабара гроші в сумі 350 000 грн., що становить 1 359 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і є особливо великим розміром.

Вироком колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Полтавської області від 6 серпня 2009 року за апеляцією прокурора Полтавської області, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 у частині призначеного йому покарання за ч. 3 ст. 368 КК України із застосування ст. 69 КК України та за сукупністю злочинів на підставі ч. 1 ст. 70 КК України скасовано та постановлено свій вирок, яким ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 368 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з позбавленням права обіймати посади, пов’язані із здійсненням функцій представника влади та виконанням повноважень організаційно розпорядчого та адміністративно-господарського характеру строком на 3 роки та конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання – 8 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані із здійсненням функцій представника влади та виконанням повноважень організаційно-розпорядчого та адміністративно-господарського характеру строком на 3 роки та конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого. У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування постановленого апеляційним судом вироку з направленням справи на новий апеляційний розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину й особі засудженого внаслідок м’якості. При цьому посилається на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно погодився з рішенням місцевого суду про виправдання ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 365 КК України. Стверджує, що ОСОБА_1, видавши зазначене у вироку рішення сесії сільської ради, явно вийшов за межі своїх повноважень, а тому в його діях є склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 365 КК України. Крім того зазначає, що призначене апеляційним судом покарання не відповідає вимогам ст. 65 КК України внаслідок м’якості.

У касаційній скарзі засуджений порушує питання про зміну вироку апеляційного суду у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону і невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та його особі внаслідок суворості. На обґрунтування своєї позиції зазначає, що він, скориставшись пропозицією ОСОБА_3, заволодів його грошима шляхом обману, а тому вважає, що його дії слід перекваліфікувати з ч. 3 ст. 368 КК України на ч. 3 ст. 190 КК України та, з урахуванням усіх пом’якшуючих обставин, призначити йому покарання із застосуванням статей 69 і 75 КК України.

У касаційній скарзі захисник посилається на те, що, скасовуючи вирок місцевого суду лише в частині призначеного ОСОБА_1 покарання, апеляційний суд у своєму вироку відповідей на всі доводи апеляції останнього не дав та мотивів на їх спростування не навів, чим порушив вимоги ст. 377 КПК України. Крім того вказує, що під час досудового слідства були допущені істотні порушення кримінально-процесуального закону, зокрема, права ОСОБА_1 на захист. Також, даючи свою оцінку зібраним по справі доказам, вважає, що винуватість його підзахисного не доведена, у зв’язку із чим порушує питання про скасування вироку апеляційного суду та закриття провадження у справі у зв’язку з недоведеністю участі ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав касаційне подання частково, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг та касаційного подання, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, про доведеність винуватості ОСОБА_1 в одержанні хабара та службовому підробленні, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку, і є правильним.

Цей висновок, зокрема, ґрунтується на показаннях самого засудженого, який не заперечував факту внесення ним до офіційного документу – рішення сесії Світлогірської сільської ради № 341/5 від 20 лютого 2008 року завідомо неправдивих відомостей про виділення ОСОБА_3 земельної ділянки із земель запасу в межах с. Кишеньки, а також того, що 21 жовтня 2008 року передав ОСОБА_3 цей та інші документи, отримавши від нього гроші в сумі 350 000 гривень; на даних, що містяться у документах (рішенні територіальної громади, рішенні сесії Світлогірської сільської ради та інших) та законах України, які підтверджують, що з 16 березня 2008 року ОСОБА_1 був обраний на посаду сільського голови, мав 9 ранг державного службовця, його посада за класифікацією посад в органах місцевого самоврядування віднесена до 4-ої категорії, тобто був службовою особою, яка займає відповідальне становище; на показаннях свідка ОСОБА_4 про те, що під час ведення ним переговорів щодо придбання його знайомим ОСОБА_3 земельної ділянки ОСОБА_1 вказував, що вартість однієї сотки складає 4 000 доларів США; на показаннях свідка ОСОБА_3, який підтвердив факт ведення переговорів саме з ОСОБА_1 щодо придбання земельної ділянки, узгодження з ним ціни за це, а також факт передачі ОСОБА_1 хабара у розмірі 350 000 гривень; на даних протоколу огляду і вручення працівниками міліції ОСОБА_3 помічених спеціальним барвником 700 грошових купюр номіналом по 500 гривень, які були складені у 7 пачок по 100 купюр у кожній та поміщені у поліетиленовий пакет; на показаннях свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6, даних протоколу огляду місця події, з яких убачається, що при затриманні у ОСОБА_1 був вилучений зазначений пакет з грошима в сумі 350 000 гривень, а у ОСОБА_3 рішення сесії сільської ради та інші документи щодо виділення земельної ділянки; на даних, що містяться у висновку судово-хімічної експертизи, згідно з яким на змивах із долоней рук ОСОБА_1 та змивах з поверхні вилучених у нього грошових купюр міститься ідентична речовина; на показаннях свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про те, що питання про виділення земельної ділянки ОСОБА_3 на сесії Світлогірської сільської ради ніколи не вирішувалося.

Сукупністю цих доказів спростовуються наведені у касаційній скарзі захисника посилання на недоведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів.

Отже, проаналізувавши наведені та інші докази в їх сукупності, суд дійшов правильного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 в одержанні хабара службовою особою, яка займає відповідальне становище та в особливо великому розмірі, а також у службовому підробленні та вірно кваліфікував його дії за ч. 3 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України.

Посилання засудженого на те, що він заволодів грошима ОСОБА_3 шляхом обману, у зв'язку із чим його дії мають бути перекваліфіковані з ч. 3 ст. 368 КК України на ч. 3 ст. 190 КК України, є неспроможними.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 5 "Про судову практику у справах про хабарництво" (v0005700-02) дії службової особи, яка одержала гроші, інші матеріальні цінності чи вигоди майнового характеру начебто для передачі іншій службовій особі як хабар без наміру їх передати, а з наміром привласнити, не утворюють складу злочину одержання хабара.

Проте, як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 виконав в інтересах ОСОБА_3 певні дії з використанням свого службового становища, за що й одержав від останнього 350 000 гривень, а тому ці дії правильно розцінені судом як одержання хабара.

Доводи касаційних скарг про недопустимість ряду доказів по справі, про порушення під час досудового слідства прав ОСОБА_1 на захист ретельно перевірялися як судом першої інстанції, так і апеляційним судом і підтвердження не знайшли, про що обґрунтовано зазначено у відповідних процесуальних документах.

Доводи прокурора про безпідставне виправдання судом першої інстанції ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 365 КК України, з чим погодився й апеляційний суд, є необґрунтованими.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень" від 26 грудня 2003 року № 15 (v0015700-03) , під перевищенням влади або службових повноважень треба розуміти: учинення дій, які є компетенцією вищестоящої службової особи цього відомства чи службової особи іншого відомства; учинення дій, виконання яких дозволяється тільки в особливих випадках, або з особливого дозволу, або з додержанням особливого порядку, – за відсутності цих умов; учинення одноособово дій, які могли бути вчинені лише колегіально; учинення дій, які ніхто не мав права виконувати.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 будь-якої із зазначених дій не вчиняв, а тому висновок суду про відсутність у його діях складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України є правильним.

Що стосується призначеного ОСОБА_1 апеляційним судом покарання, то воно відповідає вимогам ст. 65 КК України та обрано з урахуванням тяжкості вчинених ним злочинів, даних про його особу, з яких убачається, що він вперше притягається до кримінальної відповідальності, що визнано апеляційним судом обставиною, яка пом'якшує покарання, позитивно характеризується, має сім'ю, на утриманні дитину – інваліда з дитинства та хвору дружину. Обставин, які обтяжують покарання не встановлено.

Врахувавши всі зазначені обставини, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначення ОСОБА_1 мінімального покарання, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

За таких обставин, доводи касаційного подання про м'якість призначеного покарання та касаційної скарги засудженого про його суворість, є необґрунтованими.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть за собою скасування чи зміну судових рішень по справі не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись статями 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи, касаційні скарги засудженого та його захисника залишити без задоволення, а вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Полтавської області від 6 серпня 2009 року щодо ОСОБА_1 б е з з м і н и.